ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ справа № 800/176/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Островича С.Е. Рибченка А.О. Степашка О.І. Юрченко В.П.за участю: cекретаря - Мартиненка Г.В.позивача - ОСОБА_7

представників позивача - ОСОБА_8

представника відповідача - Білополької Н.А.

представника третьої особи - Ліходій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_7доВищої кваліфікаційної комісії суддів Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища рада юстиціїпровизнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_7.) звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою (з урахуванням зміни підстав позову) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі по тексту - відповідач, ВККС України) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Вищої ради юстиції (далі по тексту - третя особа, ВРЮ) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.02.2016 року № 459/дп-16, стягнення витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято ВККС України: поза межами своїх повноважень (за закінченням строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності) та, у зв'язку з цим, не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено, недобросовісно, нерозсудливо та без дотримання принци пу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що погоджується з наявністю процесуального порушення щодо відсутності належного повідомлення скаржника про час розгляду справи, здійсненого ним при прийняті ухвали від 07.11.2014 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_11І від 24.10.2014 року.

У запереченні проти адміністративного позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7, зазначає, що спірне рішення є законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позову немає, а також вказує, що оскаржуване рішення прийняте у межах трирічного строку, визначеного частиною 4 статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, висновок з направленням рекомендації до ВРЮ не є обов'язковий, оскільки носить рекомендаційний, а не обов'язковий характер, позивачем не дотримано вимог закону та його дії порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та вказують про порушення ОСОБА_7 присяги судді.

04.04.2016 року представником ВРЮ подано письмові пояснення, де зазначено, що членом ВРЮ проводиться перевірка відомостей, викладених в рішенні ВККС України від 18.02.2016 року № 459/дп-16 та матеріалів дисциплінарної справи. На засідання секції Вищої ради юстиції та Вищої ради юстиції зазначені матеріали не виносились.

Представник відповідача та третьої особи, в судовому засіданні заперечували щодо заявлених позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 1711 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, і не містять будь-яких обмежень щодо кола осіб, які вправі звернутись до суду з позовом, а також - обмежень щодо змісту, суті та об'єму оскарженого рішення, не конкретизують, які саме рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішенням ВККС України від 18.02.2016 року № 459/дп-16 про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_7. зачіпаються права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин і таке рішення підлягає оскарженню до адміністративного суду і перегляду по суті його прийняття.

ОСОБА_7 Указом Президента України «Про призначення суддів» від 14.04.2008 року № 346/2008 призначено на посаду судді Шевченківського районного суду м. Львова .

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.05.2013 року № 250-VІІ суддю Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_7. обрано на посаду судді безстроково.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, ВККС України було встановлено, що 24.10.2014 року ОСОБА_11 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова зі скаргою на неправомірні дії та бездіяльність прокурора Шевченківського району м. Львова Голоюха В.І. та просив визнати його дії неправомірними та зобов'язати прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 304 Кримінального кодексу України (далі по тексту - КК України) щодо ОСОБА_12 та притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, причетних до розгляду заяви про вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення.

Відповідно до частин 2, 3 статті 306 Кримінально-процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України) скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до вимог частини першої статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж норми до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2014 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_7. скаргу ОСОБА_11 призначено до судового розгляду на 28.10.2014 року.

28.10.2014 року в судове засідання з'явився прокурор Бруцяк Н.Р., у зв'язку з неявкою ОСОБА_11 розгляд скарги було відкладено на 03.11.2014 року. При цьому скаржнику направлялося письмове повідомлення про день час та місце слухання простим поштовим повідомленням.

У зв'язку з повторною неявкою ОСОБА_11, судове засідання 03.11.2014 року було відкладене, а розгляд скарги був призначений на 07.11.2014 року та попереджено скаржника про наслідки неявки у судове засідання.

ОСОБА_11 направлялися повідомлення про дату та час розгляду його скарги у судових засіданнях, що підтверджується копіями повідомлень від 28.10.2014 року та від 03.11.2014 року про розгляд скарги у судовому засіданні 03.11.2014 року та 07.11.2014 року а також копіями реєстрів про направлення.

Однак, на час розгляду скарги ОСОБА_11 07.11.2014 року у суду було відсутнє підтвердження, що останній повідомлений про час та місце розгляду скарги.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_7. від 07.11.2014 року було відмовлено у задоволенні скарги від 24.10.2014 року ОСОБА_11 на протиправну бездіяльність прокурора Шевченківського району м. Львова Голоюха В.І. щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за заявою від 07.07.2014 року, з огляду на те, що обставини, викладені у скарзі, не підтверджуються, та з урахуванням пояснень доньки заявника ОСОБА_15 відповідно до вимог статті 304 КК України, яка на час прийняття рішення була повнолітньою.

Розгляд заяви ОСОБА_11 без його участі та без належних доказів щодо повідомлення про час розгляду скарги, ВККС України було кваліфіковано як спосіб обмежити особу у доступі до правосуддя.

Окрім того, приймаючи рішення, ВККС України дійшла висновку, що суддя ОСОБА_7. «порушивши вимоги статті 214 КПК України, відмовив ОСОБА_11 у задоволенні його скарги від 24.10.2014 року на протиправну бездіяльність прокурора Шевченківського району м. Львова Голоюха В.І. щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за заявою від 07.07.2014 року, чим унеможливив здійснення досудового розслідування за його заявою про вчинення кримінального правопорушення.»

В рішенні ВККС України зазначено, що вищевказані дії, вчинені суддею Невойтом П.С. порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості та принижують авторитет судової влади, що є підставою для направлення рекомендації до ВРЮ щодо внесення подання про його звільнення з посади судді за порушення присяги.

За наслідками розгляду дисциплінарної справи 18.02.2016 року ВККС України прийнято рішення щодо направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_7. з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України (за порушення присяги).

Суд, заслухавши позивача, його представника, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що вищевказане рішення ВККС України підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 126 Конституції України встановлено перелік підстав звільнення судді з посади, зокрема, суддя звільняється з посади органом, що обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Згідно із частиною першою, другою статті 55, пункту 14 частиною першою статті 92, частиною першою статті 127 Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та законом.

Згідно із положеннями статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною 2 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 83 вказаного Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; 2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; 3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); системне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Відповідно до пункту 1 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його публікування, крім пунктів 6 та 8 розділу 1 цього Закону, а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Вищевказаний Закон було опубліковано 26.02.2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу 1 та пункти 1,3 і 4 розділу 11 цього Закону набрали чинності з 27.02.2015 року, а всі інші його положення - з 28.03.2015 року.

Пунктом 6 розділу 1 цього Закону були внесені зміни до Закону України «Про Вищу раду юстиції», зокрема частина друга статті 32 цього Закону була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення суддя за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

З 28.03.2015 року набрав чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно зі статтею 96 якого дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У частині першій статі 97 зазначеного Закону міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У частині другій цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

З цієї ж дати, тобто з 28.03.2015 року, набрав чинності і пункт 8 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Пунктом 2 статті 97 вказаного Закону визначено, що рішення Комісії викладаються в письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад Комісії, питання, що розглядалося, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Пунктами 3, 4 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено порушення, за вчинення яких може бути прийнятий висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, наведені у пунктах 11, 12 та 14 частини першої статті 92 зазначеного Закону як підстави дисциплінарної відповідальності судді, за які відповідно до статті 97 цього Закону не можуть бути застосовані стягнення у виді попередження, догани - з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця та суворої догани - з позбавленням права отримання таких доплат протягом трьох місяців.

Таким чином, за вчинення таких порушень до судді можуть бути застосовані лише такі дисциплінарні стягнення:

- тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- переведення судді до суду нижчого рівня;

- висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 року.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних обставин справи та правової позиції Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення щодо обрання виду дисциплінарного стягнення, нормами чинного законодавства передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що стосуються вчиненого суддею дисциплінарного правопорушення. При цьому, під час застосування такого стягнення необхідно враховувати принципи пропорційності, юридичної визначеності, проаналізувавши дії судді за визначенням таких критеріїв як систематичність, грубість, підрив авторитету правосуддя.

Крім того, в параграфі 182 Рішення від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський Суд з прав людини вказано, що заходи дисциплінарної відповідальності повинні застосовуватися з урахуванням принципу пропорційності, що проявляється, у тому числі через шкалу стягнень за дисциплінарні порушення. Тяжкість стягнення має відповідати характеру правопорушення, оскільки характер правопорушення також має вирішальний вплив і на розмір строку давності звільнення судді з посади за порушення присяги.

Відтак, при прийнятті спірного рішення ВККС України не враховано, що ОСОБА_7 позитивно характеризується, має тривалий досвід роботи на посаді судді, не притягувався до дисциплінарної відповідальності, відповідно з довідкою про показники роботи, має значне навантаження справ, процесуальне порушення вчинене позивачем вперше.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 19.12.2014 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова Кавацюка В.І. скаргу ОСОБА_11 на неправомірні дії прокурора Шевченківського району м. Львова Голоюха В.І задоволено частково, визнано дії прокурора Шевченківського району м. Львова Голоюха В.І. щодо невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі звернення ОСОБА_11 від 01.10.2014 року - неправомірними, зобов'язано прокурора Шевченківського району м. Львова у відповідності до вимог статті 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєння, кримінального правопорушення, яке вказано в заяві ОСОБА_11 від 10.09.2014 року та його скарзі від 01.10.2014 року. При цьому, судом було враховано подану скаржником заяву дочки ОСОБА_15, де вона зазначила, що надані нею раніше пояснення в Шевченківському РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області не відповідають дійсності, оскільки були надані під психологічним тиском працівників міліції та ОСОБА_12

Виходячи з викладеного, допущене позивачем 07.11.2014 року процесуальне порушення при розгляді скарги ОСОБА_11 на неправомірні дії та бездіяльність прокурора Шевченківського району м. Львова Голоюха В.І. 19.12.2014 року виправлено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова Кавацюка В.І. при розгляді аналогічного змісту скарги ОСОБА_11, з урахуванням заяви ОСОБА_15, відтак, права останнього поновлено.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_7 найтяжчого виду дисциплінарного стягнення у виді направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення з посади судді з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги) не відповідає принципу пропорційності, а тяжкість стягнення - характеру правопорушення, отже рішення відповідача підлягає скасуванню, відповідно до положень частини 5 статті 171 КАС України.

В той же час, суд не може погодитись з доводами позивача відносно закінчення передбаченого законом річного строку давності притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що на його думку є підставою для припинення дисциплінарного провадження, виходячи з вищезазначених підстав та з урахуванням правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 158 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18.02.2016 року № 459/дп-16 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_7.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодекс адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді С.Е. Острович А.О. Рибченко О.І. Степашко В.П. Юрченко