ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2016 року місто Київ /800/7139/14, К/800/13371/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Донця О.Є.,
Конюшка К.В.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю представників сторін: представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві Гашинського Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення суми надміру сплаченого податку на додану вартість,
в с т а н о в и л а:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ардіс" звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 19.04.2013 №100270000/2013/410174/2, картки відмови від 19.04.2013 №100270000/2013/10199, які прийняті Київською регіональною митницею, а також повернення позивачу переплати ПДВ та ввізного мита всього у розмірі 16 244,81 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування, що призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді надмірно сплачених митних платежів у сумі 16 244,81 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано: рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 19.04.2013 №100270000/2013/410174/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації від 19.04.2013 № 100270000/2013/10199; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» надміру сплачені до бюджету: мито у розмірі 5076,50 грн. та ПДВ у розмірі 11168,31 грн.
У поданих касаційних скаргах Київська міжрегіональна митниця Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупцем) та фірмою «JIANGSU SANYUAN TIRE CO.LTD» (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 07.12.2012 №2013SN-UA-01 на поставку продукції.
Загальна вартість контракту складає 7 000 000 доларів США. Згідно з пунктом 1.2. контракту поставка здійснюється партіями. Попередня кількість товару вказується у проформі-інвойсі, оплата здійснюється на підставі інвойсу, які є невід'ємною частиною контракту. Умови поставки - FOB згідно правил Інкотермс-2000.
Пунктом 5.1. контракту встановлено, що під поставкою товару розуміється виробництво товару, його упаковку, навантаження у контейнер, доставку товару в порт та його передачу під відповідальність перевізника (агента або судноплавної компанії, визначеної покупцем). Згідно з комерційним інвойсом від 20.02.2013 № EU-UN005 обумовлено поставку наступної номенклатури товарів - велосипедних шин:
- 24*2,10SY-B003 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 5975 шт., за ціною 2,30 доларів США на суму 13742 доларів США,
- 26*2,10SY-B003 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 8300 шт., за ціною 2,53 доларів США на суму 20999 доларів США,
- 26*2,10SY-B013 Чорна шина (TM FORZA) в кількості 6600 шт., за ціною 2,53 доларів США на суму 16698 доларів США.
Загальна вартість поставки - 51 439,50 доларів США. Ціна визначена на умовах FOB - Qingdao.
З метою митного оформлення товару, ввезеного позивачем на виконання умов контракту від 07.12.2012 №2013SN-UA-01, Київській регіональній митниці ДМСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця, подано МД від 17.04.2013 №100270000/2013/244843, згідно з якою митну вартість імпортованого товару визначено із застосуванням першого методу визначення митної вартості - за ціною угоди, у розмірі 430 608,37 грн., у т.ч. транспортна складова - 19 452,45 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до МД від 17.04.2013 №100270000/2013/244843 додано: контракт, проформа-інвойс від 18.01.2013, комерційний інвойс від 20.02.2013 №EU-UN005, інформацію про вантаж від 12.04.2013, міжнародна-транспортна накладна від 16.04.2013 р., коносамент від 12.04.2013, документ, що підтверджує перевезення товару - рахунок на транспортні витрати від 12.04.2013, платіжне доручення від 17.04.2013 на суму 19 452,45 грн. (про оплату ТОВ «МШК Україна» фрахту за рахунком від 12.04.2013 - транспортна складова митної вартості), експортну декларацію, сертифікат походження товари, пакувальний лист від 20.02.2013, платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 09.04.2013 про перерахування коштів за товар у розмірі 51 439,50 доларів США, сертифікат, яким підтверджується вартість товарів № 133200ВО/02271 та комерційний інвойс, інформація про здійснення екологічного контролю від 12.04.2013 р., інформаційний лист №94/04 від 16.04.2013 р. відносно того, що згідно з інвойсом від 20.02.2013 товар не страхувався.
17.04.2013 відповідачем позивачеві направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; прайс-лист від виробника товару.
Позивачем 17.04.2013 додатково надано: прайс-лист виробника-постачальника, в якому визначено ціни на товари в період грудня 2012 року - червня 2013 року, завірений ТПП Китаю; копію від 08.10.2012 МД №100190000/2012/436633, за якою, як зазначає позивач, оформлено аналогічні/подібні товари від того ж виробника, комерційний інвойс від 20.08.2012.
За результатами розгляду наданих документів 19.04.2013 Київською регіональною митницею ДМСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято оскаржуване рішення №100270000/2013/410174/2 про коригування митної вартості, згідно з яким митну вартість скориговано із застосуванням шостого методу визначення митної вартості до розміру 60 224,37 доларів США.
На підставі рішення про коригування митної вартості від 19.04.2013 №100270000/2013/410174/2 Київською регіональною митницею ДМСУ, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/10199.
Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості від 19.04.2013 №100270000/2013/410174/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №100270000/2013/10199, товариство з обмеженою відповідальністю "Ардіс" звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2013 №100270000/2013/410174/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/10199 як таких, що прийнято без обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди на підставі документів, наданих декларантом, а також за відсутності належного обґрунтування наявності підстав для витребування від позивача додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості.
Виходячи з протиправності рішення про коригування митної вартості товарів, а також зважаючи на те, що його прийняття зумовило сплату митних платежів у розмірі більшому ніж первинно розраховано позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для захисту прав позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» надміру сплачені до бюджету: мито у розмірі 5076,50 грн. та ПДВ у розмірі 11168,31 грн.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості та, відповідно, картки відмови у митному оформленні товарів, у той же час не погоджується із висновками судів щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сплачених митних платежів.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що необхідність витребування від декларанта додаткових документів митний орган у запереченнях на позовну заяву обґрунтовує тим, що документи, подані для митного оформлення товару, містять розбіжності, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості, а саме: відповідно до п. 2.3. контракту сума контракту становить 7 000 000 доларів США; відповідно до п. 3.2. контракту плата за товари проводиться на умовах 100% попередньої оплати; платіжне доручення від 09.04.2013 №1 не узгоджується з іншими товаросупровідними документами: коносаментом від 04.03.2013 (завантаження на борт 28.02.2013 р.), інвойсом від 25.02.2013, експортною декларацією від 25.02.2013 (товар був відвантажений раніше ніж проведена оплата за вантаж, що суперечить умовам контракту). Також митним органом зазначено, що подана МД країни відправлення від 25.02.2013 складена китайською мовою, однак, відповідно до статті 254 Митного кодексу України, повинна бути подана митному органу у перекладі.
Колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку митного органу наявності обставин, з якими стаття 53 Митного кодексу України пов'язує наявність підстав для витребування додаткових документів.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час митного оформлення надано платіжне доручення від 09.04.2013 №1 про перерахування продавцю вартості товару у розмірі 51 439,50 доларів США, яке містить посилання на інвойс від 20.02.2013 № EU-UN005 за яким здійснювалась поставка спірної партії товару, що свідчить про те, що оплата здійснювалась за спірною поставкою. Колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій в частині того, що недотримання сторонами контракту встановленого угодою порядку розрахунків, за відсутності претензій у сторін контракту, не є обставиною, що впливає на ціну товару та, відповідно, розмір митної вартості товару при визначенні її за першим методом.
Колегія суддів також погоджується із доводами судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання митного органу на відсутність українського перекладу митної декларації країни відправлення як на підставу для витребування додаткових документів, оскільки за змістом частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є документом, який має подаватися на підтвердження митної вартості товару.
Одночасно з викладеним, колегія суддів враховує, що відповідачем як в електронному повідомленні, надісланому на адресу декларанта, так і в рішенні про коригування митної вартості товару жодним чином не обґрунтовано наявності ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також зазначає, що витребувавши від декларанта на підтвердження митної вартості товару платіжні та/або бухгалтерські документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; прайс-лист від виробника товару, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, у чому саме полягають розбіжності у поданий декларантом документах, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за першим методом.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2013 №100270000/2013/410174/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №100270000/2013/10199 як таких, що прийнято без обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди на підставі документів, наданих декларантом, а також за відсутності належного обґрунтування наявності підстав для витребування від позивача додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості.
У той же час, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14), за змістом якої повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, у тому числі передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах шляхом задоволення вимоги про стягнення з Державного надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість.
У вказаній частині суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг та зміни судових рішень.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» надміру сплачені до бюджету: мито у розмірі 5076,50 грн. та ПДВ у розмірі 11168,31 грн.
У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: