ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/21727/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Леонтович К.Г.,

розглянувши у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Т-Стиль» до Рівненської митниці Державної митної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання відмови нечинною та стягнення коштів, за касаційною скаргою Рівненської митниці Державної митної служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року і постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2012 року ТОВ «Т-Стиль» звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправними дії Рівненської митниці щодо витребування документів;

скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204000003/2012/003722/2 від 14.11.2012 та картку відмови в прийнятті митної декларації № 204000003/2012/02915 від 14.11.2012;

стягнути з Державного бюджету України 6432,82 грн. надміру сплачений податок на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Рівненської митниці щодо витребування документів. Скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204000003/2012/003722/2 від 14.11.2012 та картку відмови в прийнятті митної декларації № 204000003/2012/02915 від 14.11.2012. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Т-Стиль» надміру сплачений податок на додану вартість у розмірі 6432,82 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. В решті постанову суду першої інстанції залишено в силі.

У касаційній скарзі Рівненська митниця Державної митної служби України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 14.12.2011 між ТОВ «Т-Стиль» та фірмою Ханджоу Кайлі Кемікал Фарбер Ко. Лтд (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт № 20, відповідно до умов якого поставка товару здійснюється постачальником, який є його виробником, в кількості, асортименті і цінах, обумовлених в додатках на кожну партію поставки на умовах СIF - Одеса, а оплата товару здійснюється шляхом сплати 20 % суми інвойса на кожну партію товару під час його замовлення та 80 % вартості товару на протязі 15 днів з моменту отримання копії коносамента, який підтверджує відвантаження товару.

З метою здійснення митного оформлення товару - нитки синтетичної комплексної 100 % поліефірної текстурованої некрученої незмішана А-класу БТУ чорної 75 деніер (83 дицитекс)/36 Р трикотажної (далі - товар), придбаного відповідно до вказаного договору, 13.11.2012 позивачем подано до Рівненської митниці ВМД № 204050001/2012/014421, задекларувавши митну вартість товару на рівні 45158,66 дол. США, визначеної за ціною контракту, яка у гривнях складає 360953,17 грн. Додатково надані додатки до зовнішньоекономічного контракту від 27.09.2012 № 7 та № 8, міжнародну автомобільну накладну СМR від 12.11.2012 № 1003, коносамент № ZIMUNGB199755 від 16.10.2012, рахунок - фактура (інвойс ) від 12.10.2012 № KL-W-105A, пакувальний лист від 12.10.2012 до інвойсу № KL-W-105A, сертифікат про походження товару від 12.10.2012 № ССРІТ123031241, сертифікат якості від 13.11.2012 ВХ. № 70, платіжні доручення від 28.09.2012 № 1228 і від 23.10.2012 № 1281 та копію митної декларації країни відправлення від 30.08.2012 до інвойсу № KL-W-105A.

В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: 1) коносамент № ZIMUNGB199755 від 16.10.2012 2) каталоги, специфікації і прейскуранти виробника товару.

На виконання вказаних вимог позивач листом №321 від 14.11.2012 повідомив митницю про відсутність можливості надати витребувані документи.

14.11.2012 Рівненською митницею прийнято рішення № 204000003/2012/003722/2 про коригування митної вартості товарів за методом 2а, яким визначено митну вартість товару в сумі 49182,69 дол. США на рівні 2,2 дол. США за одиницю, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації № 204000003/2012/02915.

15.11.2012 з метою випуску товару у вільний обіг позивач подав ВМД № 20405001/2012/014533 із скорегованою митною вартістю в розмірі 49182,69 доларів США, сплативши додатково податок на додану вартість в сумі 6432,82 грн.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204000003/2012/003722/2 від 14.11.2012 та картки відмови в прийнятті митної декларації № 204000003/2012/02915 від 14.11.2012, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як зазначалось, митним органом від декларанта вимагалось надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару в зв'язку тим, що відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню та не підтверджені документально.

Між тим, судами зазначено про ненадання митним органом доказів на підтвердження, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.

Також вказано, що митна вартість партії товару, задекларована позивачем у ВМД № 204050001/2012/014421 від 13.11.2012 на рівні 45158,66 дол. США, обумовлена сторонами зовнішньоекономічного контракту № 20 від 14.12.2011 у додатках до контракту від 27.09.2012 № 7 і № 8 та підтверджується поданими одночасно з цією декларацією документами. Зазначена митна вартість товару визначена позивачем в розмірі його фактично сплаченої вартості та підтверджується платіжними дорученнями від 28.09.2012 № 1228 і від 23.10.2012 № 1281. При цьому, платіжним дорученням від 28.09.2012 № 1228 на суму 18424,0 дол. США окрім попередньої оплати товару в сумі 9031,73 дол. США, замовленого згідно до додатків до зовнішньоекономічного контракту від 27.09.2012 № 7 і № 8, позивач здійснив також попередню оплату товару, замовленого згідно додатків до зовнішньоекономічного контракту від 27.09.2012 № 9 і № 10.

Враховуючи замовлення двох партій товару одночасно відповідно до додатків до контракту від 27.09.2012 № 7, 8 та № 9, 10, позивач здійснив попередню оплату вартості двох партій товару одним платіжним дорученням № 1228 від 28.09.2012 на загальну суму 18424 дол. США. Після отримання коносаменту від 16.10.2012, який підтверджував відвантаження першої партії товару (додатки № 7 і 8), позивач сплатив залишок вартості цієї партії товару платіжним доручення № 1281 від 23.12.2012 на суму 36126,93 дол. США.

Таким чином зазначено, що задекларовані позивачем у ВМД № 204050001/2012/014421 від 13.11.2012 відомості щодо митної вартості товару на рівні 45158,66 дол. США є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № 204000003/2012/003722/2 від 14.11.2012 та картки відмови в прийнятті митної декларації № 204000003/2012/02915 від 14.11.2012.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК поняттям "митні платежі", з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1-43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов позивача в цій частині є передчасним.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 231 КАС України, суд,

постановив:

Касаційну скаргу Рівненської митниці Державної митної служби України - задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року і постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість - скасувати.

Відмовити ТОВ «Т-Стиль» у задоволенні позову до Рівненської митниці Державної митної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року у нескасованій частині і постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: