ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2016 р. м. Київ К/9991/26451/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Заїки М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області про перерахунок та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що в порушення вимог законодавства йому, як судді, не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата, у зв'язку з чим просив суд поновити порушені права з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, позов задоволено частково:

- визнано неправомірною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 в редакції станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_4 із зазначенням розміру заробітної плати виходячи із 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року - надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області провести перерахунок з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу;

- зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області донарахувати та виплатити щомісячне грошове утримання з донарахованих сум заробітної плати;

- зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати;

- зобов'язано Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Луганській області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат та щомісячного грошового утримання з донарахованих сум заробітної плати з урахуванням раніше проведених виплат.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді судді з 08 лютого 1981 року, з 21 червня 1987 року на посаді голови Жовтневого районного суду міста Луганська.

Станом на 01 січня 2008 року позивачу призначено надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас за стаж роботи понад 25 років, а також призначено щомісячне грошове утримання у розмірі 90 відсотків від заробітної плати.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року (відповідно до позовних вимог).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції, що діяла станом на 01 січня 2006 року, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30 червня 2005 року №514 встановлено, що з 01 червня 2005 року посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому посадовий оклад суддів не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала законної сили з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги в частині перерахунку заробітної плати з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом на момент проведення виплат.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03 грудня 2007 року (дати набрання законної сили), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання законної сили).

Проте постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Отже, оскільки вказані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, тому підлягали виконанню.

У зв'язку з викладеним вимоги позивача про перерахунок заробітної плати на під-ставі постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року та по-станови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про порушення права позивача на належну заробітну плату з 19 серпня 2009 року.

Апеляційний суд, залишаючи судове рішення без змін, не виправив дану правову помилку.

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права в частині задоволення позовних вимог про перерахунок заробітної плати з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення в цій частині.

У зв'язку з відсутністю підстав для перерахунку заробітної плати відсутні підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання, розмір якого залежить від розміру заробітної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про статус суддів». Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й пункту 61 розділу II даного Закону щодо внесення зазначених вище змін.

Тобто, з 01 січня до 22 травня 2008 року надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» від 16 січня 2008 року № 19 (яка набрала чинності з 01 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон України «Про статус суддів» і постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання» від 03 вересня 2005 року № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону України «Про статус суддів», який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання» від 03 вересня 2005 року № 865.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про необхідність перерахунку надбавки за вислугу років позивачеві з 22 травня 2008 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17 червня 2014 року по справі № 21-91а14 та у постанові від 13 січня 2015 року по справі № 21-582а14.

З огляду на наведене, керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року в частині позовних вимог про визнання бездіяльності неправомірною та перерахунок з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року заробітної плати та щомісячного грошового утримання з розрахунку посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді: