ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2016 р. м. Київ К/800/49262/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 379/1280/15 за позовом ОСОБА_4 до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі, в якому просив визнати протиправними рішення відповідача щодо відмови у перерахунку та видачі йому довідки про заробітну плату за період виконання службових обов'язків в зоні відчуження з 08.08.1986 року по 23.08.1986 року за його заявою; зобов'язати відповідача провести перерахунок та видати йому довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, відповідно до маршрутного листа за період з 08.08.1986 по 23.08.1986 року з урахуванням: посадового окладу - (85 крб.) та окладу за спеціальне звання (100 крб.) в подвійному розмірі та кратності 4, відповідно до зони небезпеки ( ІІІ зона небезпеки), підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, оплата праці за роботу в зоні відчуження у вихідний день в подвійному розмірі та кратності 4 (10.08.1986 року та 17.08.1986 року була неділя) та премії в розмірі посадового окладу (85 крб.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача протиправні та не відповідає положенням ряду нормативно-правових актів колишнього СРСР.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним рішення управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області щодо відмови у перерахунку та видачі ОСОБА_4. довідки про заробітну плату за період виконання ним службових обовязків в зоні відчуження з 08.08.1986 року по 23.08.1986 року з урахуванням: посадового окладу, в розмірі 85 крб. та окладу за спеціальне звання, в розмірі 100 крб. - в подвійному розмірі та кратності IV, підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, оплати праці за роботу в зоні відчуження, у вихідний день 10.08.1986 року та 17.08.1986 року - (неділя), в подвійному розмірі та кратності IV.

Зобов'язано управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області провести перерахунок та видати ОСОБА_4 довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження відповідно до маршрутного листа № 20/К-0562 від 25.11.1997 року, виданого ГУ МВС України в Київській області за період з 08.08.1986 року по 23.08.1986 року з урахуванням: посадового окладу, в розмірі 85 крб. та окладу за спеціальне звання, в розмірі 100 крб. - в подвійному розмірі та кратності IV, відповідно до зони небезпеки (ІІІ зона небезпеки м. Припять), підвищення посадового окладу на 15% за роботу в районах з підвищеною радіоактивністю, оплати праці за роботу в зоні відчуження, у вихідний день 10.08.1986 року та 17.08.1986 року (неділя), в подвійному розмірі та кратності IV.

На постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року надійшла касаційна скарга Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нової постанови, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонером і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Таращанському районі Київської області та отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що відповідачами не заперечується та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 14.05.1998 року та вкладкою до посвідчення.

Згідно із довідкою № 14 від 11.01.2012 року, виданою управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області вбачається, що за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять, з 08 по 23 серпня 1986 року по місцю роботи Таращанського РВ ГУ МВС України позивачу виплачена заробітна плата в сумі 477,41 крб. З урахуванням коефіцієнта 5. Позивач 12 липня 2015 року звернувся до начальника управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області з письмовою заявою з проханням провести перерахунок заробітної плати за період виконання службових обов'язків в зоні відчуження - м. Прип'ять, відповідно до маршрутного листа №20/К-0562 від 25.11.1997 року та видати йому довідку про заробітну плату з урахуванням: посадового окладу та окладу за спеціальне звання в подвійному розмірі з урахуванням кратності 4, роботи у вихідний день з оплатою в подвійному розмірі з урахуванням кратності 4, підвищення посадового окладу за роботу на території з підвищеною радіоактивністю на 15% та премії в розмірі посадового окладу в розмірі 85 крб..

Відповідач 10 серпня 2015 року видав довідку за № 49, згідно з якою, за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в населених пунктах зони відчуження - м. Прип'ять, з 08 по 23 серпня 1986 року, включно, фактична заробітна плата із якої визначається пенсія складає 482.19 крб. з урахуванням коефіцієнта 5. Премії за роботу в зоні відчуження, доплата за роботу в надурочний час та у вихідні дні - не нараховувались.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем при розрахунку оплати праці позивачу не враховано подвійного розміру денної тарифної ставки за дні роботи (служби) в зоні відчуження, одноразової грошової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіації та добових. За період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС заробітна плата позивачу повинна бути оплачена із врахуванням підвищення на 100 %, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні та на збільшення окладу до 15%.

Однак колегія суддів вважає, що такі висновки судів прийнято з порушенням норм матеріального права, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986 року № 136 с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Не передбачено преміювання та оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні, і наказом МВС СРСР від 19.03.1984 року № 090.

Щодо позовних вимог в частині підвищення посадового окладу на 15 %, колегія суддів зазначає наступне.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1986 року № 530 надано право Міністерствам та Відомствам підвищувати до 25 % тарифні ставки (посадові оклади) робітникам, зайнятим в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю.

Конкретні розміри підвищення встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт керівниками підприємств, організацій та установ.

Вказане розпорядження має перелік населених пунктів, віднесених до районів з підвищеною радіоактивністю, до яких м. Прип'ять не відноситься, оскільки належить до третьої зони небезпеки, за роботу в якій позивач отримував кошти у відповідній кратності.

Таким чином, на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс позивачу згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207-7 оплата праці здійснювалась у відповідній кратності до зони перебування, що відображено в довідці відповідача від 10 серпня 2015 року № 49. При цьому, у довідці про заробітну плату в зоні відчуження з 08.08.1986 року по 23.08.1986 року включно, враховано 4-кратний розмір тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату з урахуванням зони безпечності 3 (м. Прип'ять) 6- годинний робочий день та 6-денний (36-годинного) робочого тижня.

З урахуванням викладеного, виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів вказує, що відповідач при зазначенні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період роботи у зоні відчуження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області задовольнити.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у Постанову скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області; третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: