ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2016 р. м. Київ К/800/23604/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрація Львівської міської ради про визнання протиправним розпорядження, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання противним розпорядження відповідача від 06.03.2012 №223.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваним розпорядженням відповідач безпідставно, за відсутності законодавчо визначених підстав, зобов'язав її демонтувати самочинно збудовані об'єкти нерухомості (два сараї).

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланнями на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками ЛКП «Сяйво» складено акт про самочинно встановлені сараї під літерою Б1 та під літерою Б2 на землях міськземфонду на прибудинковй території на АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з протоколу засідання міжвідомчої комісії від 21.02.2012 №8 комісія заслухавши заяву ОСОБА_3, власника буд. АДРЕСА_2, та інформацію ЛКП «Сяйво» про самочинне будівництво на АДРЕСА_1 двох сараїв під літ. «Б1» розм.2,30x3,90 м та літ. «Б2» розм.2,30x1,80 м, вирішила зобов'язати ОСОБА_2, власницю кв. №2 на АДРЕСА_1, демонтувати зазначені самочинно зведені сараї.

Львівська залізнична районна адміністрація, розглянувши інформацію ЛКП «Сяйво» та висновок міжвідомчої комісії, керуючись рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №835 «Про затвердження Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові», враховуючи заяву ОСОБА_3, власника буд. АДРЕСА_2, прийняла розпорядження від 06.03.2012 №223, яким, окрім іншого: затвердила висновок міжвідомчої комісії - протокол від 21.02.2012 №8; зобов'язала ОСОБА_2, власницю кв. АДРЕСА_1, в термін до 01.04.2012 демонтувати два сараї під літ. «Бі» розм.2,30x3,90м та літ. «Б2» розм.2,30x1,80м, самочинно влаштованих на землях комунальної власності міста на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Вважаючи розпорядження відповідача від 06.03.2012 №223 незаконним, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради при винесенні розпорядження від 06.03.2012№223 діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 3 пункту «б» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до відання виконавчих органів належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Тобто, чинним законодавством до повноважень місцевих рад не віднесено право прийняття рішень про зобов'язання демонтувати об'єкт самочинного будівництва.

Порядок знесення об'єкта самовільного будівництва визначені статтею 376 Цивільного кодексу України.

Так, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку. У випадку неможливості здійснення перебудови - таке нерухоме майно підлягає знесенню за рішенням суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване розпорядження відповідач діяв з перевищенням повноважень, покладених на нього законодавством.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вказує на наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із поставленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу скаргою ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 06.03.2012 №223.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: