ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" червня 2016 р. м. Київ К/800/25849/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
секретар судового засідання - Шаманська І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України, третя особа - військова частина К1410 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача вчинити дії, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 5.4.1 наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008р. №45 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України» в частині перерахування одноразової грошової допомоги при звільненні його зі служби шляхом зарахування коштів на його банківський рахунок.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015р., позов задоволено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з серпня 2003 року позивач проходив службу в органах безпеки України, а з жовтня 2004 року - в Службі зовнішньої розвідки України.
01.04.2014р. позивач подав рапорт про звільнення з військової служби в службі зовнішньої розвідки.
Наказом Голови Служби зовнішньої розвідки України від 18.04.2014р. №293-ос у зв'язку із організаційно-штатними заходами, проведеними наказом Голови СЗР України від 03.04.2014р. №92/ДСК позивача зараховано в розпорядження директора 5 Департаменту СРЗ України за пунктом 44-1 «б» Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СЗР України (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - на строк до 3 місяців).
Наказом Голови Служби зовнішньої розвідки України від 30.04.2014р. №339-ос позивача звільнено з військової служби в запас Служби безпеки України за пунктом 64 «г» (у зв'язку зі скороченням штатів) та виключено зі списків особового складу з 05.05.2014р.
Згідно витягу з грошового атестату №005036 від 10.05.2014р. вислуга років на день звільнення позивача становила 12 років 4 місяців 19 днів.
23.07.2014р. позивач звернувся до Голови Служби зовнішньої розвідки України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
Листом від 28.08.2014р. відповідач відмовив у задоволенні поданої заяви, оскільки позивач не виявив бажання продовжувати військову службу за межами тимчасово окупованої території України, не прибув для подальшого проходження військової служби до місця постійної дислокації Служби зовнішньої розвідки України у м. Києві та не виконував обов'язки військової служби за межами тимчасово окупованої території України, а тому відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги» правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні немає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач був звільнений з військової служби 05.05.2014р.та в цей же день набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п.п. 5.4.1 наказу Голови СЗР України від 28.02.2008р. №45, а тому відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги», який набув чинності 29.05.2014р. є протиправною.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Так, право військовослужбовців України на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні передбачено статтями 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
В ході розгляду справи судами встановлено, що станом на 16.03.2014р. позивач, будучи військовослужбовцем Служби зовнішньої розвідки України, проходив військову службу в регіональному підрозділі з дислокацією на території Автономної Республіки Крим.
За межами тимчасово окупованої території України позивач проходження служби в установленому порядку не продовжив і 01.04.2014р. подав рапорт про звільнення з військової служби.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги» від 06.05.2014р. №1241-VII доповнено статтю 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» частиною 8, відповідно до якої одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16.03.2014р. проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.
Аналогічні доповнення цим Законом внесено і у статтю 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Такі положення Закону станом на час виникнення спірних правовідносин були чинними, неконституційними не визнавались і підлягали виконанню відповідними суб'єктами владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України задовольнити.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015р. у даній справі скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський