ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2016 р. м. Київ К/800/49802/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013

у справі № 818/1272/13-а Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (ДПІ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «БС-СУМ»

про застосування арешту рахунків,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК в редакції, чинній до 11.08.2013 (дата набрання чинності Законом України від 04.07.2013 № 404-VІІ, якою стаття 20 ПК була викладена в новій редакції), податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 ст.94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

При цьому, частиною 2 пункту 94.6 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

У судовому процесі встановлено, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу йому від ДПІ були направлені перша та друга податкові вимоги від 31.08.2010 № 1/961 на суму 1168400,87 грн. та від 05.10.2010 № 2/1056 на 1177016,87 грн. відповідно (а.с. 8).

03.09.2010 податковим керуючим ДПІ в м. Суми проведено опис майна ТОВ «БС-Сум», за результатом якого складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави № 26 на суму 97544,89 (а.с. 9). Податкова застава описаних активів зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.09.2010 за № 28427429 (а.с. 10).

29.01.2013 ДПІ проведено перевірку стану збереження майна ТОВ «БС-Сум», яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої складений акт № 3/19.1-020. У межах якої було встановлено порушення ТОВ «БС-Сум» вимог щодо відчудження майна, яке перебуває у податковій заставі: відсутність майна (пилорами стрічкової), залишковою балансовою вартістю 4121,47 грн., яке було вказано в акті опису майна від 03.09.2010 № 26.

У зв'язку з цим та на підставі звернення головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Сумах від 21.02.2013 № 0003 ДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 21.02.2013 № 0003.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право ДПІ на звернення до суду з позовом про накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача виникає за умови відсутності у нього майна, на яке може бути накладено арешт (наявне майно не може бути джерелом погашення податкового боргу), або якщо балансова вартість майна менша суми податкового боргу, що ДПІ у судовому процесі не доведено. Порушення правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, за висновком судів, є підставою для застосування адміністративного арешту згідно з рішенням ДПІ, і це повноваження контролюючий орган реалізовував.

Однак, такі висновки не відповідають правильному застосуванню наведених правових норм. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 ст. 20 та пункту 94.2 ст. 94 ПК не конкурують, не є банкетними по відношенню одна до другої, встановлюють різні підстави для застосування арешту на грошові кошти на банківських рахунках платника податків. Так, норми пункту 94.2 ст. 94 ПК чітко визначають підстави для застосування адміністративного арешту майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, серед яких - порушення платником податків правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі. При цьому, частина 2 пункту 94.6 ст. 94 ПК чітко встановлює судовий порядок накладення арешту коштів на рахунку платника податків.

Порушення відповідачем правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, підтверджується актом від 29.01.2013 № 3/19.1-020 та не заперечується відповідачем так само, як наявність податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений пунктом 94.2 ст.94 ПК України, та зробили помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти платника податків нормами підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК.

Враховуючи встановлення у судовому процесі обставин наявності податкового боргу у відповідача та не спростування обставин порушення відповідачем правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити, скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013; позов задовольнити: накласти арешт на грошові кошти на розрахункових рахунках, відкритих Товариству з обмеженою відповідальністю «БС-СУМ» (код ЄДРПОУ 21102740): № 260361131060505, № 26003131060506, № 26002131060001 - в ПАТ «КБ «Надра» МФО 380764; № 26004301105464 - в ПАТ «Банк Форум» МФО 322948; № 26003000070023, № 26002000070024, № 26004000070022 - в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; № 2600022348 - в ПАТ «УПБ» МФО 300205; № 26006001095852 - в ПАТ «КБ «Хрещатик» МФО 300670.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписГ.К. Голубєва підписО.В. Карась