ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/307/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючої Калашнікової О.В.

суддів Сороки М.О.

Леонтович К.Г.

Стрелець Т. Г.

Чалого С.Я.

секретар судового засідання: Маджар О.М.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_6.

представників Адміністрації Президента України - Мишковець О.В.

представника третьої особи - Сінгур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації про визнання протиправними та скасування указів, поновлення на посаді, -

встановив:

28 травня 2014 року ОСОБА_7 (далі - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Виконуючого обов'язки Президента України Турчинова Олександра Валентиновича (далі - відповідач), в якому просила: визнати протиправними та скасувати Указ Президента України №478/2014 від 17.05.2014 року «Про звільнення з посад Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації»; поновити ОСОБА_7 на посаді Члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з 17.05.2014 року; визнати протиправними та скасувати Указ Президента України №479/2014 від 17.05.2014 року «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації».

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 13 липня 2015 року було замінено неналежного відповідача - виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича на належного - Президента України Порошенка Петра Олексійовича.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указ Президента України №478/2014 від 17.05.2014 року «Про звільнення з посад Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» суперечить вимогам частини 4 ст.20 Закону України «Про телекомунікації» та положень ст.39 Закону України «Про державну службу», а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки оскаржуваний Указ Президента України №478/2014 від 17.05.2014 року, яким звільнено Голову та п'ять членів Національної комісії, є незаконними, то, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню Указ Президента України №479/2014 від 17.05.2014 року «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації».

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що Закон України «Про очищення влади», який набрав чинності 16 жовтня 2014 року, містить пряму заборону позивачу обіймати дану посаду, а тому рішення суду про задоволення позову буде прямо порушувати п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади».

Крім того, оскаржуваний Указ №479/2014 від 17.05.2014 станом на 22 січня 2016 року втратив чинність у зв'язку з прийняттям Указу Президента України №627 від 28 липня 2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що Указом Президента України №1142/2011 від 16.12.2011 р. позивача призначено членом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Указом в.о. Президента України від 17.05.2014 р. № 478/2014 на підставі частини першої статті 20 Закону України "Про телекомунікації" та статті 112 Конституції України звільнено із займаних посад Голову Комісії та п'ятьох її членів, в тому числі ОСОБА_7, а Указом в.о. Президента України від 17.05.2014 р. № 479/2014 призначено нового Голову та інших членів Комісії.

Із записів у трудовій книжці позивачки видно, що фактично її звільнено з посади 20 травня 2014 року.

З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

В силу статті 112 Конституції України у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.

Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. № 1280-IV (тут і далі в редакції закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Голова та члени Комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.

Згідно з частиною 4 зазначеної норми закону Голова або член комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження Голови або члена Комісії припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Законами не передбачено такої підстави для звільнення Голови або члена комісії, як набуття повноважень новообраним Президентом України.

Голова та члени національної комісії є державними службовцями (частина п'ята статті 20 Закону України "Про телекомунікації").

Виходячи з наведеного, на ОСОБА_7, як на державного службовця, поширюються підстави припинення державної служби, встановлені статтею 30 Закону України "Про державну службу", а саме: у перерахованих в цій статті випадках та на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 20 Закону України "Про телекомунікації" Голова Комісії подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів Комісії.

Судом встановлено, що Голова Комісії не подавав Президенту України таку пропозицію, оскільки й сам був одночасно звільнений з посади.

Судом також встановлено, що ні в Указі в.о. Президента України від 17.05.2014р. № 478, ні в інших можливих документах (поданні, клопотанні, пропозиції) не зазначені і не мотивовані конкретні підстави звільнення позивача з посади, передбачені частиною четвертою статті 20 Закону України "Про телекомунікації", статтею 30 Закону України "Про державну службу" і Кодексом законів про працю України.

У зв'язку вищезазначеним, колегія суддів Вищого адміністративного сулу України приходить до висновку, що указ про звільнення ОСОБА_7 не можна визнати законним, а тому він підлягає скасуванню.

Позовна вимога про визнання протиправним і скасування Указу в.о. Президента України від 17.05.2014 р. № 479/2014 про призначення Голови та членів Комісії задоволенню не підлягає, оскільки цей указ є актом індивідуальної дії, що стосується інших фізичних осіб і не зачіпає прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини п'ятої статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи Вищий адміністративний суд України може визнати акт Президента України незаконним повністю або в окремій його частині і застосувати інші наслідки, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Зокрема, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 162 КАС України).

При вирішенні спорів суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини та висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладених у його постановах (частина друга статті 8, частина перша статті 2442 КАС України).

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно із частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку, що за змістом статті 235 Кодексу законів про працю України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Крім того, про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться в рішенні Європейського суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України".

В цьому ж рішенні звертається увага на те, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини першої статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" наказ або розпорядження про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника видається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Відповідно до вищевказаного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_7 на посаді, з якої її було незаконно звільнено оскаржуваним Указом в.о. Президента України №478/2014 від 17.05.2014 року.

Згідно з імперативною нормою частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись статтями 6, 11, 158- 163, 167, 171-1, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати Указ виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича від 17 травня 2014 року № 478/2014 в частині звільнення ОСОБА_7 з посади члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Поновити ОСОБА_7 на посаді члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з 20 травня 2014 року.

Постанову суду щодо поновлення на посаді звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого адміністративного суду України, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду. Заява про перегляд постанови може бути подана не пізніше десяти днів з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд.

Головуючий:

Судді: