ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/23192/15
К/800/25770/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Приходько І.В.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача Колганова Ю.М., Козлов О.О.,
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 рокута ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 рокуу справі№821/4530/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області провизнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 листопада 2014 року №0003432200, №0003442200, №0003452200, визнати протиправними дії ДПІ у м. Херсоні, які полягають у відображенні в актах перевірок з урахуванням висновків про розгляд заперечень висновків про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 5919191 грн., за І квартал 2012 року на суму 5963638 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, позов задоволено частково.
Визнано частково протиправними та частково скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12 листопада 2014 року №0003442200 на суму 2792212,94 грн., з яких за основним платежем на 2233769,95 грн., за штрафними санкціями на 558442,99 грн., №0003452200 на суму 787503,33 грн. та штрафні санкції на суму 196875,83 грн., №0003432200 на суму 302664,37 грн., з яких за основним платежем на 242131,49 грн., за штрафними санкціями на 60532,88 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, сторони звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами. Позивач просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог і постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову і постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21 липня 2014 року по 13 серпня 2014 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Херсонська ТЕЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2011 року по 31 січня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 20 серпня 2014 року № 288/21-03-22-05.
У висновку акта перевірки зазначено, що встановлено порушення:
- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.4, 44.6 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4, 137.19 статті 137, підпунктів 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.5, 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, підпунктів 145.1.1, 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.12 статті 146, пункту 149.1 статті 149, пункту 150.1 статті 150, пункту 152.1 статті 152, пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування: за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 5919191 грн., за І квартал 2012 року на суму 5939630 грн., занижено податок на прибуток на суму 9061019 грн., в т.ч.: за півріччя 2012 року на суму 1823377 грн., за три квартали 2012 року на суму 2230929 грн., за 2012 рік на суму 9061019 грн.;
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.3, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого: завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у періоді, що перевірявся (ряд.23.1 декларації з ПДВ) на загальну суму 787920 грн., у тому числі: за червень 2012 року завищено відшкодування ПДВ у сумі 489 грн., за липень 2012 року завищено відшкодування ПДВ у сумі 25782 грн., за вересень 2012 року завищено відшкодування ПДВ у сумі 544982 грн., за жовтень 2012 року завищено відшкодування ПДВ у сумі 216667 грн.; занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся (ряд.25 декларації з ПДВ) на загальну суму 4366634 грн., у тому числі: за листопад 2011 року на суму 7327 грн., за грудень 2012 року на суму 36889 грн., за січень 2012 року на суму 5065 грн., за лютий 2012 року на суму 2036 грн., за липень 2012 року на суму 174363 грн., за листопад 2012 року на суму 3681 грн., за грудень 2012 року на суму 483324 грн., за січень 2013 року на суму 3653949 грн.
ПАТ «Херсонська ТЕЦ» на вказаний акт подано заперечення, за результатами розгляду яких призначено та проведено додаткову документальну виїзну позапланову перевірку, оформлену актом від 16 жовтня 2014 року № 345/21-03-22-05/00131771.
У висновках цього акту вказано, що встановлено порушення:
- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.138, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.4, 44.6 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4, 137.19 статті 137, підпунктів 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.5, 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, підпунктів 145.1.1, 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пунктів 146.11, 146.12 статті 146, пункту 149.1 статті 149, пункту 150.1 статті 150, пункту 152.1 статті 152, пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, пункту 4.6 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26 липня 2007 року № 1052, в результаті чого: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування: за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 5919191 грн., за І квартал 2012 року на суму 5939630 грн.; занижено податок на прибуток на суму 6091856 грн., в т.ч.: за півріччя 2012 року на суму 331792 грн., за три квартали 2012 року на суму 1528904 грн., за 2012 рік на суму 6091857 грн.
На підставі вказаних актів, ДПІ у м. Херсоні 12 листопада 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0003432200, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 322428,75 грн., з яких за основним платежем на 257943 грн., за штрафними санкціями на 64485,75 грн.;
- № 0003442200, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 3317368 грн., з яких за основним платежем на 2653894 грн. за штрафними санкціями на 663474 грн.;
- № 0003452200, яким позивачу зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на загальну суму 787920 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 196980 грн. за завищене декларування бюджетного відшкодування.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що висновки відповідача щодо порушень позивачем податкового законодавства є частково необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Зокрема, задовольняючи позов в частині, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «Мікасс-ДП» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у цих постачальників, висновок ДПІ у м. Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за такими операціями є протиправним.
Колегія суддів з такими висновками судів погоджується з огляду на таке.
В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).
Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
Під час розгляду справи судами встановлено, що первинні документи, оформлені за результатами господарської діяльності позивача із НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «Мікасс-ДП», повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, а тому господарські операції між названими суб'єктами господарської діяльності з приводу поставок товарів, виконання робіт та надання послуг повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Крім того, ДПІ у м. Херсоні не надала належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем НВП «Алхім-Сервіс», ПП «Майклод-Юг», ТОВ «Благо-Юг», ТОВ «Мікасс-ДП» вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів щодо помилковості висновків податкового органу та зменшення витрат позивача на вартість операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ ВКФ «Ай Ті», ПП «ВФ Трантехносервіс-плюс», ФОП ОСОБА_6 та ПП «ОСОБА_9» на загальну суму 173300,12 грн., у зв'язку з тим, що ці витрати є капітальними інвестиціями, а тому підлягають віднесенню до складу витрат частинами у вигляді нарахування амортизації.
Як вірно зазначено судами, позивачем проведено придбання у зазначених контрагентів робіт по утриманню, експлуатації, модернізації та поліпшенню основних засобів, що вже існують і функціонують на підприємстві, а тому позивачем правомірно віднесено сплачені за вказаними угодами кошти до складу витрат, що враховуються під час визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Помилковими є висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат на 3759808,61 грн. у зв'язку з надмірним віднесенням до їх складу витрат на капітальний ремонт основних фондів.
Відповідно до пункту 144.1 статті 144 ПК України амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
За результатами аналізу наведеної правової норми, суди дійшли правильного висновку про правомірність віднесення до складу витрат сум, сплачених у зв'язку з проведенням капітального ремонту в межах балансової вартості всіх груп засобів, а не в межах вартості кожного окремого об'єкту основних фондів, по якому здійснювався капітальний ремонт.
Правомірно, на переконання колегії суддів, відмовлено в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок виключення зі складу витрат сум, сплачених позивачем КП «Херсонське ДБТІ».
Як вбачається із матеріалів справи підставою для відповідного висновку стало віднесення відповідних сум до таких, що підлягають амортизації, оскільки експлуатація та використання основних фондів в оподатковуваній господарській діяльності платника податків неможлива без належного документування прав власності на це майно в органах інвентаризації, серед елементів такої реєстрації є обмір території будівель, які входять до складу цих фондів. На думку суду, обмір території та будівель платника податків є частиною заходів, необхідних для початку та подальшого використання основних фондів, тобто є частиною витрат на придбання або введення в експлуатацію цих основних фондів.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, правомірності наведених висновків не спростовують.
Тим часом, сплачена позивачем сума податку на додану вартість з вартості наданих КП «Херсонське ДБТІ» послуг, правомірно включена до складу податкового кредиту, а тому податкове повідомлення - рішення відповідача, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовано визнано судами протиправним та скасовано.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів щодо правомірності віднесення до складу витрат позивача сум, сплачених за надання юридичних послуг у розмірі 15000,00 грн., а також за проживання з готелях його працівників у розмірі 36340,00 грн.
Посилання відповідача на ненадання суб'єктом господарювання документального підтвердження реального виконання договору про надання юридичних послуг, а також пов'язаності витрат на проживання в готелях з господарською діяльністю спростовується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судами.
За результатами перевірки висновків податкового органу про невиконання позивачем інвестиційної програми, що зумовило збільшення оподатковуваного прибутку на 5167870,00 грн., суди дійшли висновку про їх передчасність.
Так, відповідно до положень Порядку подання, розгляду, схвалення та виконання інвестиційних програм ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженого постановою Національної комісії регулювання енергетики України від 26 липня 2007 року № 1052 з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №1052) контроль за виконанням ліцензіатом інвестиційної програми здійснюється шляхом аналізу центральним апаратом НКРЕ та відповідним територіальним представництвом НКРЕ звітів щодо виконання інвестиційної програми та актів планових і позапланових перевірок діяльності ліцензіата НКРЕ.
Судами встановлено, що інвестиційна програма ПАТ «Херсонська ТЕЦ» за 2012 рік була розглянута на засіданні НКРЕ та постановою НКРЕ від 23 лютого 2012 року № 153 схвалена у сумі 23191,3 тис. грн. (без ПДВ).
Згідно звіту про виконання інвестиційної програми за 2012 рік, затвердженого НКРЕ, обсяг виконання інвестиційної програми склав 22843,0 тис. грн.
Достовірність звіту про виконання інвестиційної програми підтверджено територіальним представництвом НКРЕ у Херсонській області у акті від 20 вересня 2013 року № 8 планової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії. Цим актом підтверджено виконання ПАТ «Херсонська ТЕЦ» інвестиційної програми за 2012 рік. Тобто, виконання інвестиційної програми позивача за 2012 рік підтверджено уповноваженим державним органом - НКРЕ України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі відповідача, наведеного не спростовують.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не віднесені контрагентом позивача до складу податкових зобов'язань із зазначеного податку.
Як зазначено вище, пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
З огляду на наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, а також надання первинних документів на підтвердження реального виконання договору, колегія суддів приходить до висновку про помилковість позиції податкового органу та збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового кредиту.
Тим часом колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо обґрунтованості висновків податкового органу про допущення позивачем порушень вимог пункту 137.19 статті 137 ПК України та завищення доходів на 1795997 грн.
Судами встановлено, що між Херсонською міською радою (установник управління) та ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (управитель) укладено договір управління майном від 24 липня 2012 року, згідно якого установник управління передає управителю об'єкти теплопостачання, які належать до комунальної форми власності, для здійснення управління майном в інтересах споживачів та установника управління, в тому числі шляхом транспортування споживачам теплової енергії.
Згідно актів інвентаризації від 28 квітня 2012 року №1 та № 2 балансова вартість майна, що передається складає 26939956,62 грн., майно складається з теплових трас, трубопроводів, теплових елеваторних вузлів, центральних теплових пунктів та інше, включаючи нерухомість - будівлі центральних теплових пунктів (24 об'єкти).
Відповідно до декларації з податку на прибуток від 08 лютого 2013 року № 1300003454, нарахована сума амортизації за 2012 рік становить 1795997 грн. (додаток АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ декларації).
Відповідач зазначає, що підприємство повинно було збільшити доходи за 2012 рік на 1795997 грн. у зв'язку із нарахуванням амортизації на майно, яке знаходиться в управлінні позивача та належить Херсонській міській раді.
Погоджуючись з позицією податкового органу, суди зазначили, що відповідно до пункту 137.19 статті 137 ПК України доходи концесіонера у вигляді вартості, визначеної на рівні звичайної ціни, основних засобів, отриманих платником податків від концесієдавця відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», визнаються в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованої згідно із статтею 145 цього Кодексу, одночасно з її нарахуванням.
Тим часом, як вбачається із матеріалів справи між позивачем та Херсонською міською радою укладено договір управління майном.
Можливість укладення саме такого виду договору передбачена Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року №2633-ІV за наступними змінами та доповненнями.
Крім того, наявною у матеріалах справи копією податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, поданої за податковим номером договору управління майном, сума амортизації за 2012 рік задекларована в якості витрат саме за результатами податкового обліку договору, а не позивача, як окремого платника податку на прибуток.
У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для віднесення суми амортизації до складу оподатковуваного прибутку позивача.
Також колегія суддів не погоджується з висновками судів про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених ТРК «Скіфія», ПП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та ТОВ «Універсальна колекторська група» по договорам про надання послуг.
Підставою для викладення сплачених названим суб'єктам господарської діяльності сум став висновок податкового органу про те, що відповідні витрати позивача не пов'язані з його господарською діяльністю.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме копії договору №252/56-П та додатку №1 до нього, акту про виконання робіт, актів сдачі - прийняття робіт (надання послуг) та акту виконання робіт по публікації замовлення, ТРК «Скіфія» надало інформаційні послуги на телеканалі «Скіфія», ПП ОСОБА_7 здійснив організацію розіграшу, надав для цього в оренду приміщення та провів оформлення повітряними кульками, а ФОП ОСОБА_8 розмістив інформацію позивача в друкованому засобі масової інформації.
Всі вищезазначені дії вчинялись позивачем з метою стимулювання споживачів проводити своєчасну оплату послуг позивача та призвести до збільшення доходів підприємства.
Посилання судів на ненадання позивачем доказів на підтвердження підвищення рівня сплати споживачів за послуги, що ним надаються, що виключає врахування відповідних витрат під час розрахунку оподатковуваного доходу, колегія суддів вважає помилковим, оскільки отримання прибутку не є обов'язковою безумовною ознакою господарської діяльності.
Так само правомірно на переконання колегії суддів віднесено позивачем до складу витрат суми, сплачені ТОВ «Універсальна колекторська група».
Посилання податкового органу на відсутність інформації в актах прийому - передачі виконаних робіт та податкових накладних, яка б давала можливість встановити з якими саме боржниками були проведені роботи, спрямовані на повернення заборгованості від боржників, на обґрунтування правомірності висновків, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки така інформація є персональними даними та її використання обмежується нормативно-правовими актами українського законодавства.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12 листопада 2014 року №0003442200 підлягає визнанню протиправним та скасуванню на суму 2820730,98 грн., з яких за основним платежем на 2252781,98 грн., за штрафними санкціями на 567949,00 грн., та №0003432200 на суму 322428,75 грн., з яких за основним платежем на 257943,00 грн., за штрафними санкціями на 64485,75 грн.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №821/4530/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12 листопада 2014 року №0003442200 на суму 2820730,98 грн., з яких за основним платежем на 2252781,98 грн., за штрафними санкціями на 567949,00 грн., та №0003432200 на суму 322428,75 грн., з яких за основним платежем на 257943,00 грн., за штрафними санкціями на 64485,75 грн.
3. Прийняти у відповідній частині нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12 листопада 2014 року №0003442200 на суму 2820730,98 грн., з яких за основним платежем на 2252781,98 грн., за штрафними санкціями на 567949,00 грн., та №0003432200 на суму 322428,75 грн., з яких за основним платежем на 257943,00 грн., за штрафними санкціями на 64485,75 грн. задовольнити.
4. Визнати протиправними та касувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12 листопада 2014 року №0003442200 на суму 2820730,98 грн., з яких за основним платежем на 2252781,98 грн., за штрафними санкціями на 567949,00 грн., та №0003432200 на суму 322428,75 грн., з яких за основним платежем на 257943,00 грн., за штрафними санкціями на 64485,75 грн.
5. В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №821/4530/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: А.М. Лосєв
Судді: Л.І. Бившева
І.В. Приходько