ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/910/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Сумської митниці на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій та рішень протиправними, стягнення надміру сплачених коштів, -в с т а н о в и л а:Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій та рішень протиправними, стягнення надміру сплачених коштів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду

від 02 квітня 2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду

від 28 січня 2013 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправними дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/012274 від 28 вересня 2012 року.

Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2012/00422 від 28 вересня 2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у Сумській області на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 140414, 04 грн., ввізного мита у розмірі 702070, 20 грн. та судові витрати у розмірі 2146 грн. за подання позову до суду першої інстанції.

Додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду

від 05 листопада 2013 року заяву публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 1147 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями суду апеляційної інстанції, Сумська митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 28 вересня 2012 року позивачем до Сумської митниці Державної митної служби України подана митна декларація №805130000/2012/012274

від 28 вересня 2012 року для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу компресору ГПА-Ц-25НК для КС «Носиндорская» в кількості 4.

Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем надано: зовнішньоекономічний контракт №СГТ-359-01

від 25 листопада 2011 року, укладений між ВАТ «Сатурн - Газовые турбины» (Росія) та публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», рахунок (інвойс) №103102/0 від 21 серпня 2012 року, декларація митної вартості від 28 вересня 2012 року, міжнародна товарно-транспортна накладна №149660 (країна відправлення Росія), оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 26 вересня 2012 року №RUUА 2080000164 2786328 та акт експертизи №RUUА 2080000164 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Рибинською торгово-промисловою палатою 26 вересня 2012 року.

У зв'язку з наявністю преференції зі сплати ввізного мита позивачем нарахована та сплачена до бюджету сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2808280, 80грн.

28 вересня 2012 року Сумська митниця відмовила публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» у митному оформленні задекларованого товару, оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2012/00422, у зв'язку з невизнанням сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 26 вересня 2012 року №RUUА 2080000164 2786328 для цілей надання товару режиму вільної торгівлі, з огляду на відомості, що містяться в акті експертизи від 26 вересня 2012 року №RUUА 2080000164.

28 вересня 2012 року позивачем подано митну декларацію №805130000/2012/0122290 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 702070, 20грн. та податку на додану вартість у розмірі 2948694, 84грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації та карткою відмови в прийнятті митної декларації, а також вважаючи, що надміру сплачені мито та податок на додану вартість підлягають стягненню з відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, а також із того, що надмірно сплачені позивачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення ввізне мито та податок на додану вартість підлягають поверненню.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно зі статтею 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, зокрема, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 48 Митного кодексу України передбачено, митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Положеннями статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Відповідно до пункту 2.1. Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, ратифікованих Законом України «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» від 06 липня 2011 року (далі - Правила), країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Пунктом 5.1 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар, зокрема, вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару.

Згідно з пунктом 6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Відповідно до пункту 6.3 Правил під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (далі - уповноважений орган).

Положеннями пункту 6.6 Правил визначено, що у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Згідно з положеннями пункту 7.4 Правил заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати таким вимогам, як зокрема, у графі 9 - «Критерій походження». зазначаються такі критерії походження товарів, зокрема, «Д1905» - товар, підданий достатній обробці (переробці), із зазначенням перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад, 1905.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем надано всі необхідні відомості для підтвердження країни походження товару, та спростувавши наявність розбіжностей у сертифікаті про походження товару від 26 вересня 2012 року №RUUА 2080000164 2786328 та акті експертизи Рибненської ТПП

від 26 вересня 2012 року №RUUА 2080000164, яким встановлено, що ввезений позивачем товар підданий достатній переробці в Російській Федерації (критерій «Д8505»), що співпадає з відомостями, задекларованими позивачем у митній декларації

від 28 вересня 2012 року №805130000/2012/012274 (код товару 8505200000), дійшов обґрунтованого висновку про протиправність винесеної відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 вересня 2012 року №805130000/2012/00422.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» надміру сплачених сум податку на додану вартість та ввізного мита з огляду на таке.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з пунктами 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до положень розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України

від 30 грудня 2013 року №882/1188.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 5 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктом 7 вищезазначеного Порядку передбачено, що орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України

від 30 листопада 2011 року №1242.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.

Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Згідно зі статтею 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, у разі незгоди з рішенням чи діями митного органу, зокрема, щодо перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територія України, декларант може піддати таке рішення або дії судовому контролю.

У разі визнання в судовому порядку такого рішення чи дій протиправними, якщо вони призвели до помилкової та/або надмірної сплати сум митних платежів, такі платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, визначених статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, статтею 45 Бюджетного кодексу України з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами та Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

При цьому законодавчо не передбачена можливість повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів, а відтак - позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на позивача надмірно сплачених сум податку на додану вартість та ввізного мита задоволенню не підлягають.

Крім того, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду

від 02 квітня 2013 року та додатковою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року стягнуто з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2146 грн. та 1147 грн. витрат за подання апеляційної скарги відповідно.

З таким висновком суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат колегія суддів погоджується частково з огляду на таке.

Згідно зі статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України

на 2013 рік» станом на 01 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1147 грн.

Так, на момент винесення оскаржуваних рішень судом апеляційної інстанції відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становила 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, а ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становила 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, на момент подання позову ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру складала 34, 41 грн., за подання апеляційної скарги на рішення суду - 17, 21 грн.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції прийшов до висновку про необхідність ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення надмірно сплачених коштів, що є позовною вимогою майнового характеру, позовні вимоги про стягнення судового збору за подання позову та апеляційної скарги, сплаченого позивачем за ставкою, передбаченою для позову майнового характеру, задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що судом при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які в частині призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду

від 02 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення надмірно сплачених митних платежів та постановлення нового рішення в цій частині, а також часткового скасування вищезазначеної постанови та додаткової постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року в частині стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Сумської митниці на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій та рішень протиправними, стягнення надміру сплачених коштів задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у Сумській області на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 140414, 04 грн., ввізного мита у розмірі 702070, 20 грн. та судових витрат у розмірі 2111, 59 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

Додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду

від 05 листопада 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 1129, 79 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду

від 02 квітня 2013 року та додаткову постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: