ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Київ К/9991/3528/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Вербицької О.В.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши судовому процесі касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011

у справі № 2а-1670/2595/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

за участю прокурора Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2007 № 0000082301/0/197.

Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2007 № 0000082301/0/197.

У касаційній скарзі ОДПІ, до якої приєднався заступник прокурора Полтавської області, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.01.2007 № 24/23-120/00191282. Згідно з висновками акту перевірки позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5, пунктів 9.1. 9.2. 9.3, 9.4 ст. 9, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст.11, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): 1) занижено валові доходи на 9993877,00 грн. у податковому обліку за 3-й, 4-й квартали 2005 року, 1-й квартал 2006 року внаслідок не включення до декларацій доходу в цій сумі як суми кредиторської заборгованості, стосовно якої сплинуло 90 календарних днів з дня граничного терміну її сплати згідно з умовами господарських договорів; 2) завищено валові витрати на загальну суму 70183816,00 грн. у податковому обліку за півріччя, 9 місяців 2005 року, 1-й квартал 2006 року, а саме: а) на 3828968,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал 2006 року по операціях з придбання консультативних послуг у ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» (ця сума була виключена з податкового обліку позивача за результатами планової перевірки від 26.09.2006, за результатами якої було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2006 № 0000292301/0/2394; в розрахунку суми податкових зобов'язань, визначених згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2007 № 0000082301/0/197, ця сума контролюючим органом не враховувалась); б) на 58916742,50 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2005 року, 1-й квартал 2006 року - витрати, пов'язані з придбанням бурових та гірничо-прохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень, які повинні збільшувати балансову вартість основних фондів з подальшою їх амортизацією; в) на 4452786,09 грн. у 1-у кварталі 2006 року - попередня оплата за товари (роботи, послуги), перерахована постачальникам, статус платників податку на прибуток яких перевіркою не підтверджено; г) на 28315,43 грн. у 1-у кварталі 2006 року - попередня оплата за товари (роботи, послуги), перерахована постачальникам - суб'єктам підприємницької діяльності фізичним особам; д) на 392825,45 грн. у 4-у кварталі 2005 року та 2564179,27 грн. 1-у кварталі 2006 року - збитки, які отримані від реалізації продукції (залізорудні котуни) за ціною, яка нижче собівартості. У результаті цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 20044423,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2005 року, 1-й квартал 2006 року.

За результатами перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.01.2007 № 0000082301/0/197 про донарахування податкового зобов'язання із податку на прибуток в загальній сумі 37398761,00 грн., у т.ч.: 19087182,00 грн. за основним платежем та 18311579,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких положень) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

За змістом наведених правових норм виникнення у платника податку-покупця обов'язку збільшити валові доходи на суму сумнівної кредиторської заборгованості обумовлено настанням юридичного складу, до якого входять такі юридичні факти: 1) визнання заборгованості у один з таких способів: у порядку досудового врегулювання спорів; судом; за виконавчим написом нотаріуса; 2) настання 90-го календарного дня від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією (в разі досудового врегулювання спору щодо заборгованості покупця перед кредитором) або 30-го календарного дня від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (в разі визнання заборгованості такою, що підлягає сплаті в судовому порядку чи згідно з виконавчим написом нотаріуса).

Разом з тим, контролюючий орган, збільшуючи у податковому обліку позивача валові доходи, виходив лише з факту обліку в регістрах бухгалтерського обліку ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на час проведення перевірки кредиторської заборгованості в розмірі 9993877,00 грн., щодо сплати якої збігло 90 днів з дня граничного терміну сплати, встановленого умовами господарських договорів, безвідносно до того, чи була така заборгованість врегульованою (визнаною) в порядку, встановленому абзацом першим підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР. З огляду на те, що під час перевірки не було встановлено, що кредиторська заборгованість в розмірі 9993877,00 грн. мала статус визнаної (врегульованої), що є обов'язковою умовою відображення цієї кредиторської заборгованості в податковому обліку, а в судовому процесі позивач надав докази, які підтвердили зворотне, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що ОДПІ неправомірно збільшено суму валового доходу на підставі підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР.

У судовому процесі встановлено, що позивач здійснює видобуток корисних копалин - залізної руди. Видобуток руди здійснюється відкритим способом при наявності відповідних дозволів (ліцензій) на користування надрами, на право зберігання вибухових матеріалів на базисному складі, виробництво вибухових речовин, проектування проведення вибухових робіт.

Зменшуючи у податковому обліку ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» суму валових витрат на 58916742,50 грн., які складають витрати підприємства на здійснення підривних робіт, придбання бурових долот та вибухівки, контролюючий орган виходив з того, що ці витрати підлягають амортизації відповідно до норм ст. 9 Закону № 334/94-ВР.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Згідно з пунктом 9.1 ст. 9 Закону № 334/94-ВР будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 9.2 цієї статті).

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України постановою від 4.02.1998 № 118 було затверджено Перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації.

Частиною першою пункту 8 цього Переліку встановлено, що до витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (включаючи будь-які нафтові чи газові свердловини), що підлягають включенню до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), відносяться: витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).

При цьому, в абзаці четвертому частини 2 цього пункту визначено, що до складу зазначеної групи не включаються такі витрати, пов'язані з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин: витрати на розвідку (дорозвідку) запасів (родовищ) корисних копалин, що виконувалась за рахунок підприємства і не привела до відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи до підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), в тому числі якщо відповідні роботи були припинені з огляду на їх економічну недоцільність.

Отже, визначальною ознакою, яка має наслідком включення витрат на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, є те, чи призводять такі витратні роботи до збільшення запасів родовища (відкриття та нарощування додаткових обсягів балансових запасів, підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності)).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки висновку спеціаліста-бухгалтера КНДІСЕ від 30.07.2007 № 5373, встановили, що протягом 2005 - 2006 роки, період у яких здійснювались підривні роботи, балансові запаси корисних копалин (залізисті кварцити) не змінювались та становили 1901072 тис тонн (Лавриківське родовище - 503262 тис. тонн, а Горішнє-Плавнинського -397810 тис. тонн.). Враховуючи вказану обставину, судами був зроблений правильний висновок про неправомірність висновку ОДПІ, що витрати підприємства на здійснення підривних робот, придбання бурових долот та вибухівки є витратами, які пов'язані із на розвідкою (дорозвідкою), облаштуванням та розробкою запасів (родовищ) корисних копалин, а не з виробничою експлуатацією вже введених в експлуатацію родовищ.

Такий висновок був зроблений судами із врахуванням норм Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 № 221 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2004 за N 846/9445. Нормами підпунктів 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 та 5.1.6 цього Положення розкрито поняття робіт, які включаються до гірничорозвідувальних робіт (експлуатаційна розвідка), гірничо-капітальних робіт, гірничо-капітальних робіт, гірничопідготовчих робіт, добувних робіт.

Правильним є також висновки судів у частині неправомірності виключення із податкового обліку позивача валових витрат у сумі 392825,45 грн. у 4-у кварталі 2005 року та на 2564179,27 грн. 1-у кварталі 2006 року, які, за висновком ОДПІ не відповідають цілям господарської діяльності позивача.

Відповідність витрат платника податків цілям господарської діяльності, їх спрямованість на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють врахувати такі витрати в податковому обліку на зменшення об'єкту оподаткування. Однак, прибутковість кожної окремої господарської операції не може вважатись вихідним критерієм класифікації витрат платника податку на такі, що пов'язані із його господарською діяльністю, та не пов'язані з останньою. Отримання збитків від господарської операції або господарської діяльності в цілому може бути викликано об'єктивними обставинами, які не залежали від платника податку, та за їх наявності (об'єктивних обставин) не може бути підставою для зменшення валових витрат.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що податковим органом у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України не було доведено відсутність зв'язку операцій із реалізації товару за ціною, яка нижче собівартості витрат позивача на придбання матеріальних ресурсів та послуг, використаних при виробництві цієї продукції, яка у подальшому реалізувалась покупцям, із цілями господарської діяльності, а отже і правомірності своїх висновків щодо необхідності зменшення валових витрат на 392825,45 грн. у 4-у кварталі 2005 року та на 2564179,27 грн. 1-у кварталі 2006 року як суми збитків, понесених позивачем при реалізації продукції (залізорудні котуни) за цінами нижче собівартості.

У судовому процесі встановлено, що ОДПІ було зменшено у податковому обліку позивача за 1-й квартал 2006 року валові витрати на 4452786,09 грн., що складає попередню оплату, перераховану на користь постачальників товарів (робіт, послуг), статус платників податку на прибуток перевіркою не визначено, та на 28315,43 грн. - попередня оплата на користь постачальників - суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 цієї статті датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Нормами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР законодавцем встановлено загальне правило збільшення валових витрат платника податків за фактом однієї з наступних подій: дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) (день їх видачі з каси); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання їх результатів.

У той же час, нормами підпункту 11.2.3 цієї статті визначені певні особливості щодо формування валових витрат при здійсненні операцій з нерезидентами; резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством. У цьому випадку законодавець пов'язує формування валових витрат лише за фактами оприбуткування товарів або отримання робіт (послуг).

На підставі оцінки доданих до матеріалів справи договорів позивача з ДК «Сетаб-Україна», ТОВ «Лоуд Стар», ТОВ НВФ «В.В.С.», ПП КФ «Віксан», ПП ТД «Ніко-Центрметал», ТОВ «Скіфія-Пласт», ТОВ «Запоріжхімсталь», ТОВ «Стальпром», ВАТ «Азот», ТОВ НВП «Агролюкс-Україна», Шосткінський казенний завод «Імпул», ВАТ «Дніпровський лакофарбовий завод», ТОВ «Белнафтохім», ДП «Електроважмаш», ЗАТ ТПФ «Укртатнафта», ВАТ «Трібо», ПП ВКФ «Промислове обладнання», ДП «Комсомольська виправна колонія №136», МПП «Норма», ПП «Пластика», ЗАТ «Дніпропромліт», ДП «Феротранс», ТОВ ВКП «Міськмаш», ТОВ «М.Т.І.», на які посилалась ОДПІ як на контрагентів позивача, статус платника податку на прибуток яких не підтверджено, суди попередніх інстанцій встановили те, що ці юридичні особи на час здійснення господарських операцій з позивачем були платниками цього податку, про що було зазначено у вказаних договорах, та зробили правильний висновок про безпідставне зменшення в податковому обліку позивача суми валових витрат на 4452786,09 грн. з посиланням на порушення підприємством підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР.

Поряд із цим, не відповідає правильному застосуванню норми цього підпункту висновок судів попередніх інстанцій про неправомірне зменшення ОДПІ суми валових витрат на 28315,43 грн. Суди помилково вказали, що такі витрати позивач мав право формувати за правилами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР. Оскільки зазначена сума - це попередня оплата, перерахована позивачем на користь суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які не є платниками податку на прибуток, у позивача право на збільшення валових витрат на цю суму могло виникнути в податковому періоді, на який припадає дата оприбуткування товарів чи дата фактичного отримання робіт, послуг (в залежності від предмету господарської операції з поставки). Враховуючи зазначене, ОДПІ правомірно визначено податкове зобов'язання в сумі 7078,86 грн. (25% від 28315,43 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3539,43 грн. (50% від 7078,86 грн.). У зв'язку з цим позов підлягає задоволенню частково: податкове повідомлення-рішення від 30.01.2007 № 0000082301/0/197 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 37388142,77 грн., у тому числі 19080103,14 грн. (19087182,00 грн.-7078,86 грн.)- основний платіж та 18308039,57 грн. (18311579,00 грн.-3539,43 грн.) - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково, змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011, позов задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30.01.2007 № 0000082301/0/197 в частині визначення ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 37388142,77 грн., у тому числі 19080103,14 грн. - основний платіж та 18308039,57 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30.01.2007 № 0000082301/0/197 в частині визначення ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10618,29 грн., у тому числі: 7078,36 грн. - основний платіж та 3539,43 грн. - штрафні (фінансові) санкції - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» витрати по сплаті судового збору у сумі 3,37 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписО.В. Вербицька