ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ справа № 800/55/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Швеця В.В.

Бутенка В.І.

Кочана В.М.

Малиніна В.В.

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Президента України, третя особа: Рада національної безпеки і оборони України про скасування Указу Президента України № 875 від 14 листопада 2014 року, в частині введення ним в дію положення пункту 8 рішення Ради національної безпеки України від 4 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року позивачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з вказаним позовом, в якому просили скасувати Указ Президента України № 875 від 14 листопада 2014 року (далі - Указ № 875), в частині введення ним в дію положення пункту 8 рішення Ради національної безпеки України (далі - РНБО України) від 4 листопада 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що пунктом 8 рішення РНБО України, який введено в дію Указом № 875/2014, запропоновано Національному банку України вжити у місячний строк заходів щодо припинення обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, відкритих суб'єктам господарювання всіх форм власності та населенню на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях.

На думку позивачів, таке положення Указу № 875/2014 порушує конституційні права громадян України, призводять до дискримінації мешканців Донецької і Луганської областей, що проживають на територіях у районі проведення антитерористичної операції, та юридичних осіб, зареєстрованих на цих територіях. Посилаючись на наведені обставини просили позов задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що спірний указ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, пункт 8 вказаного вище рішення РНБО України не містить жодних дискримінаційних положень. Із його змісту вбачається, що РНБО України вирішила запропонувати, а не доручити, як стверджують позивачі, Національному банку України вжити у місячний строк заходів щодо припинення обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, відкритих суб'єктам господарювання всіх форм власності та населенню на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях. Наведені положення пункту 8 рішення РНБО України також жодним чином не змінюють встановлених законодавством гарантій соціального захисту громадян України, і не відміняють право застрахованої особи на отримання пенсійних виплат, а так само не порушують і права власності позивачів.

Позивачі в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. Просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, в запереченнях поданих до суду просив розглянути справу за його відсутності.

На підставі частини шостої статті 128 КАС України, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставин справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що у зв'язку з суспільно-політичною та соціально-економічною ситуацією в Донецькій та Луганській областях РНБО України 4 листопада 2014 року прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях».

Пунктом 8 вказаного рішення РНБО України запропоновано Національному банку України вжити у місячний строк заходів щодо припинення обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, відкритих суб'єктам господарювання всіх форм власності та населенню на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях.

Указом Президента України № 875/2014 це рішення введено в дію.

Відповідно до частини другої статті 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України забезпечує незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до статті 107 Конституції України РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції РНБО України визначаються законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі - Закон № 183/98-ВР) відповідно до функцій, визначених Конституцією України та цим Законом, РНБО України розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Стратегії національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України, приймає рішення щодо: визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах; заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України; невідкладних заходів із розв'язання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Посилання представника відповідача на те, що реалізація повноважень Президента України може відбуватись, у тому числі, і шляхом надання відповідним суб'єктам владних повноважень, в даному випадку - Національному банку України, пропозицій щодо вжиття згідно з визначеною законодавством компетенцією таких органів заходів, спрямованих на усунення причин та нейтралізацію загроз національним інтересам України є обґрунтованим.

6 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій», якою обмежено здійснення фінансових операцій банками та небанківськими установами і національним оператором поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, у населених пунктах, які не контролюються українською владою. До вищезазначених операцій відносяться, зокрема, операції з обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, відкритих суб'єктам господарювання всіх форм власності.

Вказана постанова прийнята з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи та в зв'язку з тим, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436, починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

Відтак, порядок здійснення фінансових операцій банками та платіжними організаціями у населених пунктах, які не контролюються українською владою, було врегульовано ще до видання Указу № 875.

Після видання Указу №875 Національним банком України нормативно-правові акти на виконання даного Указу не приймались.

Отже, положення Указу № 875 про введення в дію пункту 8 рішення РНБО України від 4 листопада 2014 року не суперечать положенням статті 53 Закону України «Про Національний банк України» та статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Також, необґрунтованими є і доводи позивачів, що положення оскарженого (в частині) Указу № 875 носять дискримінаційний характер.

Так, зазначені положення не змінюють встановлених законодавством гарантій соціального захисту громадян України, зокрема не скасовують право застрахованої особи на отримання пенсійних виплат та не суперечить змісту статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Щодо позовних вимог про невідповідність оскарженого (в частині) Указу №875 прийнятим Україною зобов'язанням за Конвенцією про захист прав людини, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 29 Загальної декларації прав людини, прийнятої на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН, кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Аналогічні положення закріплені і в статтях 12, 18, 19, 21 та статті 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (набув чинності, у тому числі для України, 23 березня 1976 року).

Обмежувальні заходи щодо прав і свобод можуть бути вжиті державою лише у цілях, визначених у вказаних міжнародно-правових документах, із дотриманням відповідності інтересів держави у сфері національної безпеки та ступеня втручання в основні права і свободи громадян.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Президент України, видавши Указ № 875/2014, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а порушень прав, свобод та інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин встановлено не було.

Керуючись статтями 160-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Президента України, третя особа: Рада національної безпеки і оборони України про скасування Указу Президента України № 875 від 14 листопада 2014 року, в частині введення ним в дію положення пункту 8 рішення Ради національної безпеки України від 4 листопада 2014 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано та підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Швець

Судді: В.І. Бутенко

В.М. Кочан

В.В. Малинін

С.С. Пасічник