ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2016 року м. Київ К/800/23549/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року
у справі № 820/11605/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський агроснаб»
до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснокутський агроснаб» (далі - ТОВ «Краснокутський агроснаб»; позивач) звернулось до суду з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Богодухівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області; відповідач), в якому просило: скасувати наказ № 142 від 24 вересня 2013 року про проведення невиїзної позапланової перевірки; визнати незаконними дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Договору про спільну діяльність № 31/12С від 31 серпня 2012 року (уповноважена особа ТОВ «Краснокутський агроснаб») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські технології когенераційних систем» за березень - травень 2013 року при декларуванні податку на додану вартість у березні, квітні, травні, червні, липні 2013 року, за наслідками якої складено акт № 200/220/457185438 від 30 вересня 2013 року; зобов'язати Богодухівську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області відновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, задекларовані Договором про спільну діяльність № 31/12С від 31 серпня 2012 року (уповноважена особа ТОВ «Краснокутський агроснаб»), що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382200 від 11 листопада 2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000382200 від 11 листопада 2013 року. Зобов'язано Богодухівську ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області відновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, задекларовані ТОВ «Краснокутський агроснаб» як уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність № 31/12С від 31 серпня 2012 року, що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Краснокутський агроснаб» судовий збір у розмірі 458,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Договору про спільну діяльність № 31/12С від 31 серпня 2012 року (уповноважена особа ТОВ «Краснокутський агроснаб») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Українські технології когенераційних систем» за березень - травень 2013 року при декларуванні податку на додану вартість у березні, квітні, травні, червні, липні 2013 року, за наслідками якої складено акт № 200/220/457185438 від 30 вересня 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення договором пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива, фракції бензинової газової, фракції газоконденсатної спеціальної, конденсату газового) в ТОВ «Українські технології когенераційних систем» та податкових зобов'язань з цього податку при подальшій реалізації розглядуваних нафтопродуктів контрагентам-покупцям з огляду на непідтвердження реального характеру проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на акт № 7261/20-30-22-03/36032875 від 16 серпня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки постачальника Договору про спільну діяльність № 31/12С від 31 серпня 2012 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень - травень 2013 року, в якому з огляду на непредставлення ТОВ «Українські технології когенераційних систем» на перевірку первинної документації викладено думку про вчинення ним з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.
Крім того, Богодухівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області посилалась на ненадання позивачем на перевірку транспортної документації на підтвердження транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Українські технології когенераційних систем» та подальшої їх передачі покупцям.
За наслідками здійсненої ревізії відповідачем внесено зміни до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» шляхом коригування задекларованих договором податкових зобов'язань на 2 564 473,00 грн. та податкового кредиту на цю ж суму, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382200 від 11 листопада 2013 року, яким Договору про спільну діяльність № 31/12С від 31 серпня 2012 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 589 371,00 грн. (392 914,00 грн. - основний платіж, 196 457,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання договором товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Українські технології когенераційних систем» підтверджується копіями належним чином складених видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів, а також доказами (видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками та довідкою банка) подальшої реалізації придбаного в контрагента товару третім особам.
Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (зокрема, тих, що підтверджують факт передачі придбаних у ТОВ «Українські технології когенераційних систем» нафтопродуктів покупцям) на перевірку, як на підставу для висновку про безтоварність проведених поставок.
Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Щодо доводів контролюючого органу про відсутність у позивача документації на підтвердження транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Українські технології когенераційних систем», то, як з'ясовано судами, транспортування товару в розглядуваній ситуації не здійснювалось, оскільки частину резервуарів, наданих позивачу в оренду Товариством з обмеженою відповідальністю «Богодухівська нафтобаза» за договором № 01/06-12 від 01 червня 2012 року, передано ТОВ «Краснокутський агроснаб» у суборенду ТОВ «Українські технології когенераційних систем» за договором № 15122с від 15 грудня 2012 року, тобто ємності, які перебували у володінні позивача, та ємності, які перебували у володінні контрагента, знаходились за однією адресою: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, вул. Привокзальна Слобідка, 38, що виключає необхідність переміщення товару в даному випадку.
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій, як у даній ситуації, не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи, зокрема, від дотримання контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.
В той же час, вирішуючи питання про правомірність здійсненого податковим органом в інформаційній базі коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих договором, слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену, зокрема, в постановах: від 15 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «УКРФРІТ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Сільськогосподарська компанія «Зорецвіт» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; від 04 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехноконструкція» до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника.
За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі собою не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.
Враховуючи те, що дії відповідача з проведення розглядуваної перевірки не визнані протиправними в установленому порядку (судові інстанції при вирішенні спору відмовили в задоволенні цієї позовної вимоги), підстави для виключення з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» інформації, внесеної на підставі акту, складеного за наслідками такої перевірки, відсутні.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року змінити в частині задоволення позову про зобов'язання Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснокутський агроснаб» як уповноваженою особою за Договором про спільну діяльність № 31/12С від 31 серпня 2012 року, що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2013 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.