ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/4639/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Зайця В.С.,

Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника відповідача Гайдей І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі № 804/8729/13-а

за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»,

третя особа: Нікопольська міська рада,

про зобов'язання виконати вимогу,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП), в якому просила зобов'язати КП виконати вимоги Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18 березня 2013 року за № 860-15/880 на суму 171215,69 грн. шляхом, зазначеним у вимозі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позов задоволено частково: зобов'язано КП виконати вимоги Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18 березня 2013 року за № 860-15/880 на суму 51525,49 грн. шляхом, зазначеним у вимозі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: зобов'язано КП виконати п. 2 вимоги Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18 березня 2013 року за № 860-15/880 на суму 40331 грн. шляхом, зазначеним у вимозі. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що органом фінансового контролю встановлено зайве перерахування сум коштів підприємством, тому вимога в спірній частині підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення касаційної скарги, рішення судів просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що фахівцями Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено відповідний акт ревізії від 11 березня 2013 року № 860-22/05.

У зв'язку зі встановленими порушеннями Нікопольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією 18 березня 2013 року за № 860-15/880 пред'явлено відповідачу обов'язкові для виконання вимоги, якими, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, вимагалося:

п. 2) у ході ревізії встановлено, що у порушення п. 4.2 Інструкції № 37 та рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 22.02.2012р. за № 124, КП «НВУВКГ» НМР не перераховано 20-ти відсотків від отриманої плати за скид понаднормативних забруднень до місцевого фонду охорони навколишнього середовища внаслідок чого місцевим бюджетом недоотримано доходів до місцевого бюджету охорони навколишнього середовища, у зв'язку з чим вирішити питання щодо перерахування до фонду грошових коштів у сумі 40331,00 грн.;

п. 3) у ході ревізії встановлено, що у порушення п. 5, 8 П(с)БО № 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 р. № 290, п. 5,6 П(с)БО № 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом МФУ від 08.10.1999 р. № 237, п. 2.1 Інструкції № 37, п. 2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації м. Нікополь, затвердженої виконавчим комітетом Нікопольської міської ради від 22.02.2012 р. № 124 виявлено недоотримання КП «НВУВКГ» доходів від плати за скид промислових та стічних вод внаслідок непред'явлення споживачам рахунків за скид промислових вод у системи каналізації понад установлені договором та затверджені рішенням виконкому ліміти витрат питної води, у зв'язку з чим провести роботу з споживачами щодо оплати за понадлімітний скид промислових вод у системи каналізації на загальну суму 119690,20 грн.;

п. 4) у ході ревізії встановлено, що у порушення п. 4 «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск 69 «Автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.2006 р. за № 136, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. за № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) зайво нараховано та виплачено надбавку за класність водіям, у зв'язку з чим відшкодувати зайво виплачену заробітну плату на загальну суму 7820,02 грн. шляхом утримання коштів із заробітної плати працівників, на підставі їх заяв;

п. 5) у ході ревізії встановлено, що у порушення п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995р. за № 100, при нарахуванні середньої заробітної плати за час відпустки у розрахунок середньої заробітної плати зайво включено надбавка за класність, що призвело до переплати заробітної плати, у зв'язку з чим відшкодувати зайво виплачену заробітну плату на загальну суму 299,58 грн. шляхом утримання коштів із заробітної плати працівників на підставі їх заяв;

п. 6) у ході ревізії встановлено, що у порушення ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. за № 2464-VI, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. за № 996-ХIV зайво перераховано єдиного соціального внеску за період з 01.07.2011 р. по 31.12.20102 р. у зв'язку з чим провести перерахунок та відповідні взаємозвіряння щодо сум внесків до Пенсійного Фонду повернути зайво сплачені кошти у сумі 3074,89 грн. (зарахувати у рахунок майбутніх платежів).

У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку відповідачем вимоги від 18 березня .2013 року № 860-15/880, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання виконати вимогу.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з законності вимог органу фінансового контролю на суму 51525,49 грн. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову виходив з того, що відповідають вимогам законодавства вимоги на суму 40331 грн.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу, спірними пунктами якої зобов'язала відповідача стягнути з винних осіб завдану шкоду, перерахувати кошти. При цьому вказані пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин, дії Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо спонукання підконтрольної установи в судовому порядку виконати вимогу про зобов'язання до використання права на судовий захист для стягнення збитків не узгоджуються з законодавством, є протиправними, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

З урахуванням допущених судами порушень норм матеріального права, задля ухвалення законного рішення в даній справі суд касаційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: