ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/8356/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Рембудсервіс-кераміка" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Замостянської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа приватне підприємство "Рембудсервіс-кераміка" про виконання вимог,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року позов Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області задоволено. Зобов'язано Замостянську сільську раду Вижницького району Чернівецької області забезпечити відшкодування недоотриманих місцевими бюджетами коштів на загальну суму 49717,83 грн. та зобов'язано забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок надання відстрочення платежу за продану земельну ділянку на суму 143409,00 грн. (в тому числі: до державного бюджету - 14340,90 грн., сільського бюджету - 129068,10 грн.) з урахуванням проведених виплат на погашення цього боргу ПП "Рембудсервіс-кераміка".

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та вірно враховано судами, за результатом проведеної позивачем ревізії сільської ради, встановлено ряд фінансових порушень, які зафіксовані в акті ревізії від 04.05.2012 року №24-21-22/73, зокрема встановлено недоотримання доходів місцевими бюджетами у вигляді орендної плати на загальну суму 49717,83 грн., чим нанесено збитки на вказану суму та нанесення матеріальної шкоди (збитків) державному та сільському бюджетам на суму 170409,00 грн., внаслідок надання відстрочення платежу за продану земельну ділянку.

На підставі п.7 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 року №2939-ХІІ, підпункту 15 п.6 Положення №499/2011, листом Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 18.05.2012 року №24-21-22/678 сільській раді направлено вимоги про усунення виявлених ревізією недоліків і порушень, однак, відповідачем не забезпечено виконання зазначених вимог в повному обсязі. Зокрема, позивачем зобов'язано Замостянську сільську раду Вижницького району Чернівецької області забезпечити відшкодування недоотриманих місцевими бюджетами коштів на загальну суму 49717,83 грн. та зобов'язано забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завданих внаслідок надання відстрочення платежу за продану земельну ділянку на суму 143409,00 грн. (в тому числі: до державного бюджету - 14340,90 грн., сільського бюджету - 129068,10 грн.) з урахуванням проведених виплат на погашення цього боргу ПП "Рембудсервіс-кераміка".

В судовому засіданні суду першої інстанції відповідачем було визнано в повному обсязі позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача забезпечити відшкодування недоотриманих місцевими бюджетами коштів на загальну суму 49717,83 грн.

Щодо позовної вимоги про забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завданої внаслідок надання відстрочення платежу за продану земельну ділянку на загальну суму 143409,00 грн. (в тому числі: до державного бюджету - 14340,90 грн., сільського бюджету - 129068,10 грн.) суди вказували про таке.

Так, проведеною позивачем ревізією формування та виконання сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності установ, що утримуються за рахунок цього бюджету у Замостянській сільській раді окрім інших порушень зафіксовано недоотримання місцевими бюджетами коштів в сумі 170409,00 грн. внаслідок продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 16973 м2 ПП "Рембудсервіс-кераміка", та як наслідок, завдання матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Згідно з п.2.2 договору купівлі-продажу від 08.06.2010 №1572 розрахунок за придбану земельну ділянку підприємством здійснюється шляхом перерахування в строк до 08.07.2010 року на рахунок сільської ради вартості земельної ділянки в сумі 170409,00 грн.

Ревізією повноти та своєчасності сплати коштів за продану земельну ділянку встановлено, що у вказаний у договорі строк кошти підприємством сплачені не були. В той же час, відповідно до укладеного між сільською радою та ПП "Рембудсервіс-кераміка" додаткового договору від 28.12.2010 року, розрахунки за придбану земельну ділянку підприємству необхідно здійснити протягом трьох років з дня нотаріального посвідчення цього додаткового договору та оплатити до 28.12.2012 року.

Віідповідно до п.3 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 року №381 (далі - Порядок №381), розстрочення платежу за придбані земельні ділянки надається покупцям (громадянам та юридичним особам) за умови сплати ними протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менше як 50% частини платежу та відповідно до п.4 цього порядку, розрахунок з розстроченням платежу здійснюється шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не рідше ніж один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу.

В період проведення ревізії та судового розгляду цієї справи ПП "Рембудсервіс-кераміка" перераховано на рахунок сільської ради в різний період кошти на загальну суму 34000,0 грн., при цьому, заборгованість по договору в сумі 136409,00 грн. залишилась не погашеною.

Крім того, під час укладення додаткового договору від 28.12.2010 року між сільською радою та ПП "Рембудсервіс-кераміка" не було укладено та не засвідчено нотаріально графік погашення заборгованості, який у разі розстрочки платежів являється невід'ємною частиною договору.

Тому, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що сільською радою та ПП "Рембудсервіс-кераміка" при укладені правочину недотримані вимоги Порядку №381 в частині розстрочки платежів, а тому кошти за продану земельну ділянку в сумі 143 409,0 грн. (з урахуванням відшкодувань), за відсутності графіка погашення заборгованості, повинні бути погашені ПП "Рембудсервіс-кераміка" в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає передчасними такі висновки судів з огляду на наступне.

Так, Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Згідно пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Збитки повинні стягуватися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов. Тому, зазначення у вимозі Державної фінансової інспекції про стягнення шкоди (коштів) не є обставиною, яка спричиняє обов'язок підконтрольної установи стягнути збитки.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, збитки завдані Державному бюджету України, у спірних правовідносинах, не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Рембудсервіс-кераміка" задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Замостянської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, третя особа - приватне підприємство "Рембудсервіс-кераміка" про виконання вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: