ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2016 року м. Київ справа № 800/515/15
головуючої судді: Васильченко Н.В.,
суддів: Зайця В.С.,
Стрелець Т.Г.,
Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.,
при секретарі судового засідання: Яроші Д.В.,
за участі представників: позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5; відповідача Белінської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_7 29 грудня 2015 року звернулася в суд з позовом до Вищої ради юстиції, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції №920/0/15-15 від 3 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
Позов мотивований невідповідністю рішення відповідача вимогам Конституції та законам України. Зокрема, позивач вважає, що при прийнятті спірного рішення були порушені строк застосування дисциплінарного стягнення, порушена процедура розгляду дисциплінарної справи.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити, визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції №920/0/15-15 від 3 грудня 2015 року.
Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в яких останній просить відмовити позивачу в задоволенні вимог з огляду на їх необґрунтованість.
Дослідивши матеріали даної справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає підстави для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_7, 1963 року народження, Указом Президента України від 21 квітня 2003 року №346/2003 була призначена на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва у межах п'ятирічного строку. Згідно із записом, занесеним до трудової книжки, 14 травня 2003 року ОСОБА_7 прийняла присягу судді.
Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VI ОСОБА_7 обрана суддею Солом'янського районного суду міста Києва безстроково.
22 січня 2014 року позивачем, як слідчим суддею було задоволено клопотання слідчого СВ Солом'янського районного управління ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_8, погоджене прокурором прокуратури Соломянського району м.Києва ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_10, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2.ст.294 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 днів.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 22 січня 2014 року, залишено без змін.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) в 13 жовтня 2014 року надійшла заява ОСОБА_11 від 13 жовтня 2014 року, а 8 грудня 2014 року - заява заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 від 5 грудня 2014 року № 05/1/1-120 вих-14 про порушення суддею Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_7 норм законодавства України під час прийняття рішень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка була учасником масових акцій протесту.
Вища рада юстиції 24 вересня 2015 р., розглянувши висновок ТСК від 9 червня 2015 року №47/02-15 стосовно судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_7, та висновок дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 23 вересня 2015 року, відкрила дисциплінарне провадження відносно судді ОСОБА_7.
3 грудня 2015 року на засіданні Вищої ради юстиції було прийнято рішення №920/0/15-15 з посиланням на ст.126 Конституції України про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_7 з посади судді у зв'язку з порушенням присяги судді.
Із зазначеним рішенням ВРЮ позивач не погоджується, вважає його незаконним, необгрунтованим, політично заангажованим та просить його скасувати.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за доцільне зазначити про таке.
Відповідно до ст. 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.
В свою чергу ст. 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Пунктом 8 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Закон України № 192-VIII (набрав чинності 29 березня 2015 року) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Частиною першою статті 84 Закону № 2453-VI (в редакції на день вчинення проступку) встановлювалось, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Водночас частиною першою статті 86 Закону № 2453-VI (в зазначеній вище редакції) визначалось, що дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
З наведених законодавчих приписів випливає, що дисциплінарне провадження є процедурою, результатом якої є прийняття рішення про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності органом, що здійснює дисциплінарне провадження, яким законодавством України визначені Вища кваліфікаційна комісія суддів України і Вища рада юстиції.
Дійсно, статтею 88 Закону № 2453-VI передбачався лише один вид дисциплінарного стягнення до суддів - догана.
При цьому той факт, що звільнення судді з посади з підстав порушення присяги безпосередньо не відносилось до категорії дисциплінарних стягнень, не може бути підставою для висновку про те, що відповідне рішення не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною 2 статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції"(в редакції на день прийняття спірного рішення) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Отже рішення Вищої ради юстиції про внесення подання Президентові України про звільнення судді з посади за порушення присяги є дисциплінарним провадженням.
Частинами четвертою та п'ятою статті 87 Закону № 2453-VI передбачалось, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Усуваючи невизначеність у законодавстві з питань кваліфікації звільнення за порушення присяги судді з урахуванням висновків, наведених у Рішенні Європейського Суду з прав людини "Олександр Волков проти України", законодавець 12 лютого 2015 року прийняв Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", яким пунктом шостим частини першої статті 97 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" до переліку дисциплінарних стягнень включено таке стягнення як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.
При цьому згідно із ч. 4 статті 96 цього Закону в новій редакції дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Що стосується відсутності до 27 лютого 2015 року строку давності звільнення судді з посади за порушення присяги, то, як зазначалось у Рішенні Європейського Суду у справі "Олександр Волков проти України", така прогалина становить серйозну загрозу принципу юридичної визначеності та означає відсутність часових меж щодо цього виду відповідальності суддів.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99. В указаному Рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти та, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо недопустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Наведене означає, що звільнення за порушення присяги судді до внесення вказаних змін до Закону № 2453-VI за аналогією закону (частина 7 статті 9 КАС України) є видом дисциплінарної відповідальності, яка може бути застосована у межах строку, встановленого частиною 4 статті 87 цього Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2, частини 2 статті 7 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 08.04.2014, № 1188-VIII перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Тимчасова спеціальна комісія, ТСК), що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.
Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення про її утворення.
Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом.
З аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Законом № 1188-VIII встановлені межі подання заяви, період існування спеціальної комісії, яка є тимчасовою, і проведення нею перевірки, строки прийняття рішення Вищою радою юстиції в разі направлення до неї висновку ТСК.
Норми цього Закону не встановлюють строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
Єдиним, спеціальним законом, який визначає підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності (в тому числі звільнення з підстав порушення присяги), а отже і строки притягнення до відповідальності, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI.
Тобто, доводи відповідача, що Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" передбачає особливі строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за висновком ТСК в разі встановлення підстав порушення присяги, є такими, що не відповідають діючому законодавству.
Строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, в тому числі звільнення з підстав порушення присяги, є обмежувальними строками. Враховуючи критерії справедливості, пропорційності, розумності, своєчасності, вони не можуть бути скорочені чи продовжені судом або іншим органом, що застосовує ці норми.
Вирішуючи питання щодо строку давності притягнення судді ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності судова колегія зазначає наступне.
Позивачем вчинені дії, які визначені відповідачем як дисциплінарний проступок, 22.01.2014р. Оспорюване рішення прийнято 3 грудня 2015 року.
В положеннях Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стосовно обрахування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності законодавцем зазначено, що в строк не враховуються тимчасова непрацездатність або перебування судді у відпустці.
Враховуючи періоди тимчасової непрацездатності і перебування позивача у відпустці, рішення Вищої ради юстиції №920/0/15-15 від 3 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді, яке прийнято поза межами встановлених законом строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, є незаконним і підлягає скасуванню відповідно до положень частини 5 статті 171-1 КАС України.
Колегія суддів дійшла думки, що вказана обставина при вирішенні питання про законність рішення, що оскаржується, а саме перебіг строку притягнення до відповідальності є достатньою для висновку, що це рішення є незаконним, а відтак, таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме ст.87 Закону № 2453-VI у редакції 2010 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів дійшла думки, що спірне рішення відповідача не відповідає вказаним вимогам ст. 19 Конституції України, а отже є незаконним.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для визнання незаконним і скасування рішення Вищої ради юстиції №920/0/15-15 від 3 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ПОСТАНОВИЛА :
Позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції №920/0/15-15 від 3 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_7 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.