ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року м. Київ справа № 800/508/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

Зайця В.С.,

Леонтович К.Г.,

при секретарі судового засідання: Яроші Д.В.,

за участі представників відповідачів: Білопольської Н.А., Белінської О.В., Нарольської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_7 звернулася до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції з вимогами про визнання протиправними дій Вищої ради юстиції щодо доручення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України здійснити перевірку про наявність в діях судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_7 ознак дисциплінарного проступку та порушення присяги судді та щодо зупинення розгляду матеріалів про звільнення з посади за загальними обставинами; визнання незаконним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 листопада 2015 року щодо надання рекомендації Вищий раді юстиції про звільнення ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду Донецької області за ознаками порушення присяги судді; визнання протиправними дій Вищої ради юстиції щодо порушення строку розгляду заяви судді ОСОБА_7 про звільнення з посади судді апеляційного суду Донецької області за власним бажанням; зобов'язання Вищої ради юстиції прийняти рішення щодо направлення подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду Донецької області за власним бажанням та направити його до Верховної ради України з відповідним пакетом документів; в процесі підготовки справи до розгляду витребувати у відповідачів зазначені в позовній заяві оскаржувані рішення, оскільки позивачу їх ніхто не вручав, про їх наявність не повідомляв, у зв'язку з чим позивач не має можливості надати їх суду для забезпечення належного розгляду справи, про наявність таких рішень позивачу стало відомо тільки наприкінці листопада 2015 року з всесвітньої мережі Інтернет.

Представники ВРЮ та ВККС заперечували проти заявлених позовних вимог, зазначаючи, що рішення та дії відповідачів прийняті та вчинені відповідно до закону в межах повноважень.

Дослідивши надані та встановлені судом докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Указом Президента України від 23 лютого 2000 року №275/2000 ОСОБА_7 призначена на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області.

Постановою Верховної ради України від 3 березня 2005 року №2463-IV позивача обрано на посаду судді Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області безстроково.

Постановою Верховної Ради України № 471-V від 14 грудня 2007 року її обрано суддею апеляційного суду Донецької області безстроково.

З 1 вересня 2014 року робота апеляційного суду Донецької області була припинена розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року №2710/38-14 за поданням Державної судової адміністрації України було змінено підсудність по кримінальним та цивільним справам

29 вересня 2014 року ОСОБА_7 написала заяву про звільнення за власним бажанням та надіслала її рекомендованою поштою до Вищої ради юстиції. Також до заяви був доданий весь необхідний пакет документів.

У серпні 2015 року секція Вищої ради юстиції приступила до розгляду заяви позивача і ухвалила висновок рекомендувати Вищій раді юстиції звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для встановлення в діях 10 суддів, у тому числі і ОСОБА_7, ознак дисциплінарного проступку та порушення присяги судді та зупинити розгляд матеріалів щодо звільнення з посади за загальними обставинами.

29 січня 2015 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшло звернення голови Ради суддів України щодо порушення присяги суддями. В обґрунтування звернення заявник зазначила, що деякі з суддів, які є носіями судової влади в Україні та уповноважені здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі, призначені на посади у незаконно створених установах самопроголошеної "Донецької Народної Республіки" (далі - "ДНР", "судах ДНР"). Ця обставина встановлена зі змісту документа - "Указу голови ДНР" № 03 від 9 січня 2015 року, копія якого надана як додаток до звернення. Згідно з цим документом серед "суддів", призначених у "Верховний суд ДНР", значиться ОСОБА_7

Голова Ради суддів України вказала, що цей факт негативно впливає на авторитет судової влади в Україні, яка здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законодавством України, та просила Комісію здійснити перевірку такої неналежної поведінки цих суддів.

З метою інформування судді ОСОБА_7 про наявність у Комісії звернення щодо неї, 11 вересня 2015 року на офіційному веб-сайті Комісії було розміщено оголошення, яким судді запропоновано надати відомості щодо свого місцезнаходження для направлення їй копії звернення або надіслати пояснення щодо порушення, вчинення якого ставиться їй у вину, протягом десяти днів з дня розміщення оголошення.

Суддя ОСОБА_7, письмових пояснень стосовно обставин, викладених у зверненні, не надала.

Рішенням Комісії від 24 вересня 2015 року №2425/дп-15 стосовно судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_7 відкрито дисциплінарну справу.

На засідання Комісії ОСОБА_7 не з'явилася. У зв'язку з її перебуванням на території, не підконтрольній українській владі, та відсутністю можливості надіслати поштову кореспонденцію на цю територію (за повідомленням Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" з 27 листопада 2014 року приймання і доставка поштових відправлень на територію Донецької та Луганської областей, яка не контролюється українською владою, не здійснюється) про дату, місце та час засідання вона була поінформована оголошенням, розміщеним 23 жовтня 2015 року на офіційному веб-сайті Комісії. За таких обставин розгляд дисциплінарної справи здійснювався за відсутності судді.

Комісія дослідивши наявні матеріали, встановила такі факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів перевірки, проведеної ВККС, за відсутності рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_7 про звільнення, вона була призначена на посаду судді до "Верховного суду ДНР" незаконно створеного на території Донецької області згідно з указом голови "ДНР" ОСОБА_9 від 9 січня 2015 року № 03.

Прокуратурою Донецької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015050000000039 від 19 січня 2015 року за частиною першою статті 258-3 КК України, під час якого перевіряється факт сприяння діяльності терористичній організації "ДНР" суддею України ОСОБА_7, обраною безстроково на посаду судді апеляційного суду міста Донецька постановою Верховної Ради України від 3 березня 2005 року №2463-IV.

26 травня 2015 року за новим місцем розташування у місті Артемівську Донецької області відновив свою діяльність апеляційний суд Донецької області. Як вбачається з повідомлення голови цього суду від 5 листопада 2015 року за № 14451/3.13-05/2015, суддя ОСОБА_7 до виконання посадових обов'язків не приступила, її місцезнаходження невідоме.

Позивач приховала від Комісії і суду факт призначення "указом голови "ДНР" ОСОБА_9 від 9 січня 2015 року № 03 до "Верховного суду ДНР".

Тому, 18 листопада 2015 року Комісією прийнято рішення направити до Вищої ради юстиції рекомендацію для вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 з посади судді апеляційного суду міста Донецька з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги).

Колегія суддів дійшла думки про правомірність вказаного рішення з огляду на таке.

Статтею 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлені вимоги щодо несумісності з перебуванням на посаді судді. Так, перебування на посаді судді несумісне з зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом (частина перша статті 53 Закону).

На суддю, відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", покладено обов'язок дотримуватися правил суддівської етики; додержуватися присяги судді.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя зобов'язаний дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Кодексом суддівської етики, затвердженим XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1). Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3).

Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема, порушення ним присяги.

Частиною другою статті 105 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

Відповідно до частини п'ятої статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

За правилами частини першої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" питання про звільнення судді з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

Суддя ОСОБА_7 склала в Україні присягу судді, відповідно до якої зобов'язана чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивною і справедливою.

Однак, порушуючи присягу, всупереч вимогам законодавства України та положенням Кодексу суддівської етики, ОСОБА_7 вчинила дії, які свідчать про порушення нею присяги.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено верховенство права та належне здійснення правосуддя.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання), верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави-члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частина перша статті 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Статтями 3, 19, 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди утворюються Президентом України; створення надзвичайних та особливих судів не допускається; суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Отже, незаконно створені установи "суди ДНР" не є судами в розумінні закону, оскільки створені в порушення наведених вище норм Конституції та законів України; особи, які в них працюють, не є суддями і не мають повноважень на здійснення правосуддя, оскільки обрані (призначені) всупереч вимогам Конституції України та наведених законів України та не обіймають штатні суддівські посади, оскільки такі у цих установах відсутні.

За таких обставин Комісія обгрунтовано дійшла висновку, що діяльність "судів ДНР" є привласненням цими установами функцій суду, а тому участь професійних суддів України у діяльності "судів ДНР" є привласненням ними функцій судді.

Таким чином, суддя апеляційного суду Донецької області ОСОБА_7, не дотримавшись міжнародних стандартів діяльності судді по відправленню правосуддя відповідно до основоположного принципу верховенства права, без наявності рішення компетентного органу про її звільнення з посади судді апеляційного суду, умисно порушила вимоги статті 6 Конвенції в частині забезпечення права кожної особи на розгляд її справи судом, встановленим законом, та статті 124 Конституції України, її дії суперечать передбаченим присягою зобов'язанням чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді та здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону.

Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, з огляду на положення статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції", колегія суддів погоджується із висновком ВККС України про вчинення ОСОБА_7 дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів та, відповідно, наявність підстав для внесення до Вищої ради юстиції подання про звільнення її з посади судді за порушення присяги (пункт 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України).

Враховуючи викладене, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 листопада 2015 року № 3270/дп-15 є таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги ОСОБА_7 щодо скасування даного рішення є безпідставними.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Вищої ради юстиції щодо порушення строку розгляду заяви про звільнення з посади судді слід зазначити, що відповідно до пункту 3 розділу II Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 08 квітня 2014 року №1188-VII з 11 квітня 2014 року були припинені повноваження членів Вищої ради юстиції (крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою).

Новий склад Вищої ради юстицїї був сформований в порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду юстиції" зі внесеними Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", а також з урахуванням пунктів 3, 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" до цього Закону.

Таким чином, Вища рада юстиції не здійснювала своїх повноважень з 11 квітня 2014 року до 04 червня 2015 року через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України та Законом України "Про Вищу раду юстиції".

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів дійшла думки, що Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України, заперечуючи проти заявлених позовних вимог довели правомірність своїх дій та рішень, з огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7

Керуючись статтею 160, 161-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА :

В задоволенні позову ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: