ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/35621/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції у Львівській області про скасування вимоги,

встановив:

Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" звернулось до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправними висновків відповідача про порушення ДП «Бродівське лісове господарство» п. 3 ст. 73 та п. 5 ст. 75 Господарського кодексу України та п. 13 постанови Кабінету міністрів України № 1673 від 29 листопада 2006 року «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» та нанесення матеріальної шкоди ДП «Бродівське лісове господарство» шляхом надання благочинної та спонсорської допомоги на загальну суму 71,4 тис. грн. у розмірах, що перевищують затверджені фінансовими планами на 2012 рік; скасувати абз. 5,6 арк. 2 обов'язкових для виконання вимог за результатами ревізії від 08 січня 2014 року № 07-15м/4 щодо зобов'язання стягнути з контрагентів благочинну та спонсорську допомогу на загальну суму 71,4 тис. грн, в тому числі проведенням претензійно-позовної роботи з одержувачами фінансової допомоги щодо повернення коштів, або стягнення з винних у проведенні зайвих виплат шкоди у порядку та в розмірі, встановленому ст. ст.130-136 КЗпП України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області в період з 28 серпня 2013 року по 19 листопада 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 серпня 2013 року.

В ході перевірки виявлено порушення ДП «Бродівське лісове господарство» у фінансовій звітності ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», завищено інші операційні витрати (рядок 090) за 2012 рік на суму 71 445 грн 38 копн. У звіті ф. № 1 «Баланс» занижено розмір іншої поточної заборгованості (рядок 210) станом на 01 січня 2013 року на суму 71 445 грн 38 коп., чим порушено порядок ведення бухгалтерського обліку, визначений п.1 ст. 3 та п.п.1, 8, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; порушення ДП «Бродівське лісове господарство» п. 3 т. 73 та п. 5 ст. 75 Господарського кодексу України та п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів», про що складено акт № 07-26/18 від 19 листопада 2013 року.

Крім цього, ревізією операцій, які здійснювались ДП «Бродівський лісгосп» на реєстраційних рахунках, відкритих в установах банків, встановлено, що ДП «Бродівський лісгосп» у 2012 році надав благочинну та спонсорську допомогу різним суб'єктам господарювання понад затверджені фінансовим планом обсяги на загальну суму 71 445 грн 38 коп.

На підставі акту перевірки № 07-26/18 від 19 листопада 2013 року контролюючим органом винесено вимогу від 08 січня 2014 року № 07-15м/4, у якій зазначено, зокрема, що з метою усунення порушення, яке полягає у наданні благочинної та спонсорської допомоги на загальну суму 71,4 тис. грн у розмірах, що перевищують затверджені фінансовими планами, позивачу слід стягнути з контрагентів оплачені кошти, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з одержувачами фінансової допомоги щодо повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо достатності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Між тим у справі, яка розглядається, позивач заявив позов про скасування вимоги, яка вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому підстави для задоволення позову про визнання протиправною і скасування вимоги відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Оскільки при вирішенні спору суди не правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то скаргу відповідача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: