ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/49482/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, позов задоволено частково: визнано незаконними дії Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держземагенства в Житомирській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивачем подано до Головного управління Держземагентства в Житомирській області заяву про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

До заяви позивач додав копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та графічний матеріал.

Головне управління Держземагентства у Житомирській області листом від 17 лютого 2015 року за № 19-6-0.21-2642/2-15 рекомендувало позивачу прикласти чітке викопіювання, яке надасть можливість визначити місце розташування земельної ділянки і повторно подати заяву на розгляд до Головного управління.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду.

На обґрунтування позову позивач посилається на те, що перелік поданих ним документів відповідає вимогам Земельного кодексу України.

Суди дійшли висновку про задоволення позову в частині.

Касаційний суд не погоджується з висновками судів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Основним нормативно-правовим актом з регулювання земельних правовідносин є Земельний кодекс України. Завданням Кодексу, разом з іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини, є забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 вказаного Кодексу набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. (п. «в» ч. 3 наведеної правової норми).

Згідно із ч. 1 ст. 122 Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. За частиною 6 цієї норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз приведених норм свідчить про те, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Від перевірки вказаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Між тим, з наданих позивачем графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із ч. 1. ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оцінивши докази з точки зору їх відповідності висновкам, викладеним у рішеннях судів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди прийняли рішення з порушенням застосування положень ст. 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не знаходить підстави для задоволення позову.

Оскільки при вирішенні спору суди не правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, скаргу відповідача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держземагентства у Житомирській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: