ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/22700/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.03.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила: скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області від 02.03.2015 року № 25, зобов'язавши відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», періоди роботи на посаді друкарки першої категорії прокуратури м. Кременчука з 16.09.1991 року по 31.10.1996 року та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці від 02.03.2015 року № 25. Зобов'язано відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», період її роботи на посаді друкарки першої категорії прокуратури міста Кременчука з 16.09.1991 року по 31.10.1996 року та призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення з відповідною заявою, тобто з 20.02.2015 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2015 року позивач звернувся до Управління пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в місті Кременчуці № 25 від 02.03.2015 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи 22 роки. Необхідний стаж позивача лише 18 років 03 місяці 18 днів. При цьому, не враховано стаж роботи позивача друкаркою І категорії прокуратури міста Кременчука з 16.09.1991 року по 31.10.1996 року.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що до стажу, який дає право на призначення пенсії позивачу за вислугу років належить зараховувати роботу друкаркою І категорії прокуратури міста Кременчука з 16.09.1991 р. по 31.10.1996 р., оскільки ця посада відноситься до державної служби.

Проте, колегія суддів з висновками судів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною шостою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про прокуратуру» під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Проте, посада друкарки І категорії не віднесена до посад, зазначених у статтях 50-1, 56 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, не відноситься вказана робота й до посад державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, оскільки у період роботи друкаркою І категорії у позивача не було вищої освіти.

Позивач вважає, що оскільки вимога щодо наявності вищої освіти під час роботи на посаді державного службовця, як необхідна умова для призначення пенсії за вислугу років, з'явилась у законі лише у 2001 році, то це звузило її права, що суперечить статтям 22, 92 Конституції України.

Проте, колегія суддів з такими доводами не погоджується, оскільки до 2001 року, у тому числі і на час роботи позивача на посаді друкарки робота на посадах державних службовців взагалі не включалась до необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, розширення у 2001 році переліку посад, робота на яких включається до стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років за рахунок посад державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, не звузило прав позивача.

Отже, у зв'язку з відсутністю у позивача 22-річного стажу роботи на посадах, робота на яких включається до стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», відповідач обґрунтовано відмовив у призначенні пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.03.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: