ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.01.2016р. м. Київ К/800/21752/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Тракало В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2014р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси з вимогами про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2014р. поновлено ОСОБА_2 строк для звернення до адміністративного суду із позовом про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії. Адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням матеріальної допомоги в сумі 4807,29грн. з 01.02.2008р. згідно довідок ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 08.08.2014р. за №28094/3/15-53-05-026, та від 26.08.2014р. за №29597/3/15-53-05-026. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.02.2008р., з урахуванням донарахованої суми відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 83% виходячи із суми матеріальної допомоги у розмірі 4807,29 грн. згідно довідок ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 08.08.2014р. за №28094/3/15-53-05-026, та від 26.08.2014р. за № 29597/3/15-53-05-026, яка є додатком до довідки за №12880/3/05-026 від 14 березня 2008р., та якою передбачена в складі заробітної плати для перерахунку пенсії вислуга та матеріальна допомога, з урахуванням при обчисленні пенсії вже встановленої надбавки за вислугу років у розмірі 40%, згідно постанови Київського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2010р. по справі №62-а-233/10/1512.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2014р. змінено. У задоволені позовних вимог за період з 01.02.2008р. по 31.08.2014р. відмовлено з посиланням на пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
До суду подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення та постанову апеляційного суду скасувати, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2000 році позивачці призначено пенсію у розмірі 83% від заробітної плати відповідно до Закону України "Про державну службу". 20.08.2014р. ОСОБА_2 звернулась до УПФУ з письмовою заявою про перерахунок пенсії державного службовця з урахуванням інших виплат згідно з довідками ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.08.2014р. №28094/3/15-53-05-026, та від 26.08.2014р. № 29597/3/15-53-05-026.
Рішенням УПФУ у Київському районі №170\3-01 від 28.08.2014р. відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення не входять до складу заробітної плати державних службовців та відповідно, не враховуються для обчислення пенсії.
За правилами ст. 37 Закону України "Про державну службу" пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч.1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Зважаючи на викладене, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на соціально-побутові питання, які зазначені в довідках, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 20.02.2012р. (№ 21-430а11) та в постанові від 28.05.2013р. (№ 21-97а13).
Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині періоду, за який задоволено позовні вимоги апеляційним судом неправильно застосовано норми ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України та наслідки пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Апеляційним судом вказано, що порушення прав позивача в частині призначення та виплати пенсії відбувалося періодично кожного місяця при отриманні суми пенсії ОСОБА_2, а тому щоразу при отриманні пенсії вона була обізнана про порушення її прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом, посилання на поганий стан здоров'я протягом кількох років не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду. Оскільки позивачка звернулася до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії лише 20.08.2014р., перерахунок необхідно проводити з 01.09.2014р., а тому у задоволенні позовних вимог за період з 01.02.2008р. по 31.08.2014р. слід відмовити.
Вирішуючи питання про те, з якого часу позивачці слід здійснити перерахунок пенсії, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом апеляційної інстанції правильно досліджено доводи сторін щодо пропуску шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами та встановлено відсутність для його поновлення, однак помилково застосовано норми процесуального права, тому позовні вимоги за період з 01.02.2008р. по 31.08.2014р. необхідно залишити без розгляду у відповідності до вимог ст. 99 та ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можуть залишатися без зміни.
Вимоги позивачки про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі та залишення без змін постанови Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2014р., викладені у запереченні на касаційну скаргу, у даній справі не можуть бути задоволенні, оскільки вимоги такого змісту можуть бути подані суду касаційної інстанції лише у формі касаційної скарги в порядку, визначеному ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті позовних вимог в частині застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права, однак рішення судів підлягають зміні у зв'язку з порушенням норм процесуального права в частині застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2014р. в частині задоволення позовних вимог за період з 01.02.2008р. по 31.08.2014р. - скасувати, позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2014р. залишити без змін.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015р. скасувати.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Пасічник С.С.
Тракало В.В.