ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/9991/67991/11

К/9991/78216/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та Кабінету Міністрів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом (з врахування уточнень) до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо неприведення її посадового окладу у відповідність до вимог ст.44 Закону України «Про статус суддів», зобов'язання їх здійснити перерахунок заробітної плати та довічного грошового утримання позивачки, а також стягнення недоотриманої нею заробітної плати в сумі 154347,52 грн. та щомісячного довічного грошового утримання в сумі 178998,41 грн. за період з вересня 2005 року по 31.12.2009р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.10.2010р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011р., позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області щодо неприведення посадового окладу ОСОБА_4 з 01.06.2005р. у відповідність до вимог ч.2 ст.44 Закону України «Про статус суддів» та невиплати їй у зв'язку з цим належного розміру заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання; стягнуто на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України (з рахунків Державного казначейства України) заборгованість по заробітній платі в сумі 97171,00 грн. та заборгованість з щомісячного довічного грошового утримання в сумі 82980,45 грн., а всього - 180151,45 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки за змістом ст.44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р. №514 та від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці суддів" посадовий оклад позивачки не може бути нижче 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати, схеми посадових окладів та розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи розраховуються, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, то при визначенні розміру заробітної плати й, як наслідок, - довічного грошового утримання позивачки необхідно враховувати розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, а не п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо застосування для розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати в розмірі 332,00 грн. і непроведення перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати в подальшому, та постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадових окладів суддів, а отже відповідачі при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивача діяли неправомірно.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та Кабінет Міністрів України звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просили рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби (в тому числі й передбачені Законом України «Про оплату праці»), розмір і цільове спрямування цих видатків відповідно до приписів Бюджетного кодексу України можуть встановлюватись виключно законом про Державний бюджет України й будь-яким іншим законом визначатись не може.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 13.01.1993р. призначена на посаду народного судді Корабельного району м.Миколаєва, а постановою Верховної Ради України №731-IV від 17.04.2003р. її було обрано суддею безстроково.

Враховуючи стаж роботи ОСОБА_4, з 01.06.2005р. вона мала право на 40% надбавку за вислугу років, а з 03.06.2005р. у зв'язку з наявністю у неї відповідного стажу роботи, позивачці було призначено виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90%.

Протягом вересня-листопада 2005 року ОСОБА_4 отримувала заробітну плату, виходячи з посадового окладу 430грн., в грудні 2005 року - виходячи з посадового окладу 645 грн., а з січня 2006 року по грудень 2009 року - виходячи з окладу 2490 грн.

Виходячи з зазначених розмірів посадових окладів, з 01.09.2005р. позивачка отримувала і щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992р. (далі - Закон №2862-XII) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок; розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу; посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

30.06.2005р. та 03.09.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанови №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом 2 пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005р. становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та №865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 повинна була набрати чинності з 01.01.2006р.

Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінет Міністрів України 21.12.2005р. прийняв постанову №1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів", якою було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865), у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332грн. та передбачено, що в подальшому при підвищені мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою від 31.12.2005р. №1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865" внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 та, зокрема, доповнено останню пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03.09.2005р. №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03.09.2005р. №865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01.09.2005р. Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007р. визнано протиправним та скасовано пункт 4-1постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009р. постанову Печерського районного суду м.Києва від 19.03.2007р. в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р., визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21.12.2005р. №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865" від 31.12.2005р. №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005р. №865.

Проте, Вищий адміністративний суд України, переглядаючи вказані рішення, у постанові від 13.04.2011р. №К-37929/09 скасував останні та відмовив в задоволенні позову, зазначивши, що оскільки встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 відбулося до моменту набрання нею чинності, адже вказана постанова в редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005р. №1310 введена в дію не була, то відповідно відсутні й підстави для висновку про те, що оскаржувані постанови звужують існуючі гарантії незалежності суддів, суперечать Закону України "Про статус суддів" та прийняті не в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Також цією постановою не скасовувались і не змінювались, а навпаки встановлювались надбавки та доплати за виконання особливо важливої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначався порядок преміювання тощо.

Такі висновки узгоджуються й з позицією колегії суддів у даній справі.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р. постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 визнавалася незаконною лише в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, але не в частині заборони здійснення його перерахунку при підвищенні мінімальної заробітної плати.

Одночасно, суд вказує й на таке.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995р. (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону №108/95-ВР).

Постановою Кабінету Міністрів України №1310 від 31.12.2005р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865», крім іншого, пункт 5 постанови №865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10.07.1995р. №584, від 19.09.1996р. №856, від 05.03.2002р. №220, від 25.11.2002р. №1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11.12.2002р. №1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23.02.2002р. №173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Отже, Кабінет Міністрів України на період з 01.06.2005р. по 01.01.2006р. не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами ст.44 Закону №2862-XII, а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - ст.44 Закону №2862-XII, а не ст.8 Закону №108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону №108/95-ВР, зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Оскільки в період з 01.06.2005р. по 01.01.2006р. жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах №513, №514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

Аналогічна позиція висловлена і в постановах Верховного Суду України від 03.11.2015р. у справі №21-527а15, від 04.11.2015р. у справах №2-а-9288/10/2270 та №822/505/13-а, від 11.11.2015р. у справі № 2а/0270/3001/12, від 15.12.2015р. у справі №822/2527/13-а.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області щодо неприведення посадового окладу ОСОБА_4 з 01.06.2005р. у відповідність до вимог ч.2 ст.44 Закону України «Про статус суддів» та невиплати їй у зв'язку з цим належного розміру заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання; стягнення на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України (з рахунків Державного казначейства України) заборгованості по заробітній платі в сумі 97171,00 грн. та заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання в сумі 82980,45 грн., а всього - 180151,45 грн., суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 КАС України частково скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює в скасованій частині нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та Кабінету Міністрів України задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області щодо неприведення посадового окладу ОСОБА_4 з 01.06.2005р. у відповідність до вимог ч.2 ст.44 Закону України «Про статус суддів» та невиплати їй у зв'язку з цим належного розміру заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання; стягнення на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України (з рахунків Державного казначейства України) заборгованості по заробітній платі в сумі 97171,00 грн. та заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання в сумі 82980,45 грн., а всього - 180151,45 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.