ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/39439/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 12 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, -

у с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ) № 185 від 5 серпня 2013 року про відмову у підтвердженні його пільгового стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 (далі - спірне рішення), у період з 4 жовтня 1985 року по 31 грудня 1987 року та з 22 серпня 1992 року по 3 квітня 2000 року (далі - спірний стаж). В обґрунтування позову посилався на те, що така відмова порушує його законні права на пільгове пенсійне забезпечення і суперечить вимогам пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), а тому просив зобов'язати відповідача зарахувати зазначений стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

У відповідності з частиною 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказів у підтвердження спірного стажу позивача за Списком № 2 достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах, а тому рішення відповідача про відмову у зарахуванні такого стажу є протиправним.

Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач працював бурильником та машиністом бурової установки з 4 жовтня 1985 року по 3 квітня 2000 року в Полтавській ПМК-242 об'єднання «Укррадгоспспецбуд», згодом перейменовано на ВАТ Полтавська ПМК-242, а після ліквідовано без визначення правонаступника. Такі дані містяться зокрема в записах його трудової книжки та архівних довідках.

При цьому, суть спору сторін зводиться до зарахування стажу роботи ОСОБА_4 для призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням наданих ним на розгляд комісії ГУ ПФУ документів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним рішенням комісія при ГУ ПФУ вирішила підтвердити ОСОБА_4 період роботи, що дає право на пільгову пенсію згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ з 1 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року, та відмовити у зарахуванні такого стажу з 4 жовтня 1985 року по 31 грудня 1987 року та з 22 серпня 1992 року по 3 квітня 2000 року, через відсутність відомостей про зайнятість повний робочий день та про проведення атестації робочих місць.

Так, у відповідності з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Враховуючи період, за який виник спір щодо стажу роботи позивача для призначення права на пенсію на пільгових умовах, застосуванню підлягають Списки, чинні в період його роботи з 1985 року по 2000 рік. Такими зокрема є постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. № 1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 р. № 10 та Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162.

У відповідності з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника протягом повного робочого дня за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За змістом пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

На виконання вимог пункту 20 вказаного Порядку Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 р. № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, який визначає процедуру та механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Згідно із пунктом 11 зазначеного Порядку для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах за місцем проживання (реєстрації) заяву про підтвердження стажу роботи з відповідними документами, перелік яких встановлений вказаним пунктом Порядку.

Відповідно до Порядку заява з документами передається до управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, які у визначений строк направляють їх до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, останні розглядають вказані заяви про підтвердження стажу роботи та з відповідною пропозицією про задоволення або відхилення заяви, разом із вмотивованим висновком, направляють Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії). Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті і районі у місті, а також повідомляють заявника про прийняте рішення. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу позивача, а тому виходячи з наявних документів, наданих позивачем, у відповідача не було законних підстав для зарахування спірного стажу, а тому останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України.

Тому правових підстав для задоволення позову у судів першої та апеляційної інстанцій не було.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 12 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою у позові ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало