ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/29887/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва»
до відповідача Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
про визнання протиправною вимоги, -
В С Т А Н О В И В :
26.09.2012р. до суду надійшов позов комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» (далі Дитячо-юнацький центр) про визнання протиправною вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі Фінінспекція). Свій позов Дитячо-юнацький центр обґрунтував тим, що за наслідками проведеної ревізії Фінінспекція направила позивачу вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню порушень вимог законодавства. Вважаючи, що висновки про наявність порушень в діяльності Дитячо-юнацького центру є помилковими, позивач просив задовольнити позов.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014р., позов задоволено.
Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування вимоги.
У своїх запереченнях позивач вважає що судові рішення є законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної Фінінспекцією ревізії складено акт від 31.07.2012р. та направлено в адресу позивача вимогу №04-05-05-15/10833 від 6.09.2012р., в якій позивачу запропоновано усунути виявлені під час перевірки порушення, а саме - здійснити дії з відшкодування шкоди в сумі 9301,16гр., що виникла внаслідок завищення вартості виконаних для Дитячо-юнацького центру робіт.
Відповідно до статті 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В своїй постанові від 21.04.2015 року у справі №21-76а15 Верховний Суд України зазначив наступне :
«Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 2 Закону № 5463-VI головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону № 5463-VI Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Таким чином, є підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 22 серпня 2012 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії Підприємства № 58.
При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, № 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).
За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню».
Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, адміністративний позов Дитячо-юнацького центру про визнання протиправною вимоги №04-05-05-15/10833 від 6.09.2012р., яка стосується відшкодування завданих збитків, задоволенню не підлягає, оскільки правильність визначення цих збитків може бути перевірена виключно в межах справи за позовом Фінінспекції про стягнення завданих збитків, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014р. скасувати.
В задоволенні адміністративного позову Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз