ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року м. Київ К/800/48478/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Маслія В.І. Кравцова О.В.при секретарі -Зубенка Д.В.за участю представника:Львівської митниці - Піддубняка А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюЛьвівської митниці напостанову Львівського окружного адміністративного суду 29.11.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 28.08.2014р.у справі№ 813/6080/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка монтажу"до1. Львівської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській областіпроскасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техніка монтажу" звернулось з позовом про:

- скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900063/2 від 03.07.2013 року,

- скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00302, яка оформлена Львівською митницею,

- стягнення надмірно сплачених позивачем суми мита в розмірі 8219,39 грн. та ПДВ в розмірі 34521,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 29.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 28.08.2014р., позов задоволено. Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2013 року № 209000003/2013/900063/2. Скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00302, оформлену Львівською митницею. Стягнуто з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Техніка монтажу" суму надміру сплаченого ПДВ в розмірі 34521,42 грн. та мита в розмірі 8219,39 грн., всього 42740,81 грн.

На постанову Львівського окружного адміністративного суду 29.11.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 28.08.2014р. надійшла касаційна скарга Львівської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Житомирської митниці підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.11.2012 року між компанією NINGBO EXACT FASTENERS CO., LTD, та ТОВ "Фірма "Техніка Монтажу" було укладено контракт №12ЕХТЕЕМ011, відповідно до п. 1.1. якого Продавець виробляє та продає, а Покупець (ТОВ "Фірма "Техніка Монтажу") купує кріпильні елементи, надалі - Товар на умовах FOB Шанхай (Китай) (відповідно INKOTERMS 2000), згідно обумовлених специфікацій, які є невід'ємною частиною Контракту.

Позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № 100250000/2013/823567 на вантаж. На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації було додано: коносамент CNSHA034790, платіжні доручення в іноземній валюті № 592 від 15.11.2012 року та № 621 від 02.04.2013 року, рахунок фактуру (інвойс) №12EXTEEM011-2 від 28.02.2013 року, пакувальний лист від 28.02.2013 року, додаток №5 від 12.03.2013 року до контракту №12ЕХТЕЕМ011 від 13.11.2012 року, контракт №12ЕХТЕЕМ011 від 13.11.2012 року, договір № 00/15 від 12.08.2009 року на транспортне-експедиційне обслуговування, оригінал сертифікату походження №CCPIT123868268 від 06.03.2013 року із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача, довідку на транспортні послуги №3204 від 11.04.2013 року, комерційну пропозицію від постачальника від 21.01.2013 року, прайс від 21.01.2013 року, цінову калькуляцію від 27.03.2013 року, митну декларацію країни відправника №223120130810471604 від 01.03.2013 року.

Однак наданих до митного оформлення документів, на думку Львівської митниці, не було достатньо для визначення митної вартості товару у зв'язку із чим митним органом сформовано електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

03.07.2013 року позивачем були надані Львівській митниці додаткові документи згідно вимоги: виписки з бухгалтерської документації та витяг про вартість сировини біржових організацій.

Проте 03.07.2013 року Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900063/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та з неподанням повного переліку основних документів, що підтверджують митну вартість. Процедуру консультацій проведено (ст. 57 МКУ).

Також на основі цього рішення було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00302. На підставі рішення Львівської митниці від 03.07.2013 року ТОВ "Фірма "Техніка Монтажу" додатково сплатило ПДВ і мито за розмитнення товару згідно тарифів митниці в розмірі 42740,81 грн.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у митного органу сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано, у зв'язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган послався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів, при цьому відповідачем був застосований метод 2-а визначення митної вартості товару.

Однак, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14), від 12 листопада 2014 року та від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплачених митних платежів, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду 29.11.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 28.08.2014р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Техніка монтажу" суму надміру сплаченого ПДВ в розмірі 34521,42 грн. та мита в розмірі 8219,39 грн., всього 42740,81 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Техніка монтажу" суму надміру сплаченого ПДВ в розмірі 34521,42 грн. та мита в розмірі 8219,39 грн., всього 42740,81 грн.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду 29.11.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 28.08.2014р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.