ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/36804/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Голубєва Г.К., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2015

у справі № 821/743/15-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкової вимоги та рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2015, позов задоволено; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Інспекції від 18.02.2015 № 598-23; визнано протиправним і скасовано рішення Інспекції про опис майна у податкову заставу від 20.02.2015 № 65; відповідача зобов'язано повторно розглянути питання щодо списання податкового боргу Товариства з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у сумі 2 579 635 грн.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що з огляду на зміну Товариством свого місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України податковий борг позивача, який виник з моменту тимчасової окупації, підлягає списанню в порядку пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що обов'язковою умовою списання податкового боргу платника відповідно до вказаної норми Закону є не лише зміна юридичної адреси платника, а й евакуація бізнесу з тимчасово окупованої території, що передбачає перенесення основних та обігових засобів виробництва, евакуацію працівників та спеціалістів.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, поданій Товариством до контролюючого органу за місцем реєстрації (до державної податкової інспекції у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі), позивачем було задекларовано авансовий внесок у сумі 239 036 грн., що підлягав щомісячному перерахуванню платником до бюджету у 2014 році.

У зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим з березня 2014 року позивач не сплачував авансові внески з податку на прибуток, за наслідками чого станом на 01.01.2015 у Товариства утворився податковий борг з даного виду податку в загальній сумі 2 579 635 грн.

На вказану суму боргу позивачеві було надіслано податкову вимогу від 18.02.2015 № 598-23 та за рішенням від 20.02.2015 Інспекцією було здійснено опис майна Товариства у податкову заставу.

26.14.2014 позивач змінив податкову адресу, зареєструвавшись у м. Херсоні по вул. Перекопській, 178.

Мотивуючи позовні вимоги, Товариство послалося на положення пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», в силу якого будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 названого Закону (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Керуючись наведеними нормами Закону, суди цілком об'єктивно визнали спірний податковий борг Товариства таким, що виник з моменту тимчасової окупації, та з огляду на зміну платником місцезнаходження з окупованої території та територію України зробили обґрунтований висновок, що цей борг підлягає списанню.

Посилання Інспекції на необхідність перенесення платником бізнесу (основних та оборотних засобів, виробничих активів, працівників тощо) як на обов'язкову умову для списання податкового боргу є немотивованими, позаяк такої вимоги пункт 15.1 статті 15 аналізованого Закону не містить. До того ж, слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття бізнесу, а тому здійснене Інспекцією тлумачення назви статті 15 розглядуваного Закону «Евакуація бізнесу з тимчасово окупованої території України» є довільним та не може слугувати підставою для виникнення у платника додаткового обов'язку.

Водночас суди безпідставно задовольнили позовну вимогу Товариства щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо списання податкового боргу Товариства з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у сумі 2 579 635 грн. Адже задоволення цієї вимоги не сприяє захисту порушеного права платника. У випадку, коди суд за результати розгляду справи дійшов категоричного висновку про необхідність списання податкового боргу платника, тобто про відсутність у Інспекції дискреційних повноважень на вчинення такої дії, порушене право платника підлягає відновленню шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень списати податковий борг.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та змінити постанову Херсонського окружного адміністративного суду зі спору у відповідній частині, як це передбачено пунктом 4 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2015 у справі № 821/743/15-а скасувати.

3. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 821/743/15-а змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини у такій редакції:

«Зобов'язати державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області списати податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" у сумі 2 579 635 грн.».

4. В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 821/743/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва В.П. Юрченко