ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/47040/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Голубєва Г.К., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015

у справі № 804/5665/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПІК-А" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним і скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просило:

визнати протиправним і скасувати рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу від 08.04.2015 № 12760 в частині непогодження податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 17.12.2013 № 0000612203 на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60477 грн.;

зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву Товариства в частині погодження податкового компромісу по вказаному податковому зобов'язанню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015, позов задоволено з тих мотивів, що платником дотримано законодавчо визначені умови застосування податкового компромісу.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що положення підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК), які застосовуються у відповідності до Методичних рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13 (далі - Методичні рекомендації), пов'язують можливість застосування податкового компромісу виключно з випадками заниження податку на прибуток у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування; у даному разі підставою для нарахування Товариству оспорюваної суми податку на прибуток став виявлений перевіркою факт заниження платником оподатковуваного доходу, а тому податковий компроміс не поширюється на спірне податкове зобов'язання.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, за податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2013 № 00006112203 Товариству було визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 110 875 грн. за основним платежем та 27718,75 грн. за штрафними санкціями.

Товариство оскаржило зазначений акт індивідуальної дії в судовому порядку. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 в адміністративній справі № 804/8414/14 у задоволенні позову Товариства відмовлено.

До часу набрання цим судовим рішенням законної сили 25.02.2015 платник звернувся до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу, сплативши за платіжним дорученням від 25.02.2015 № 97 п'ять відсотків від донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток (5543,75 грн.).

Втім у задоволенні заяви платника на суму нарахування 60477 грн. було відмовлено з тих мотивів, що за змістом положень пункту 2.1 Методичних рекомендацій процедура податкового компромісу поширюється виключно на грошові зобов'язання з податку на прибуток, нараховані у зв'язку із завищенням платником витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування; у даному ж разі підставою для збільшення Товариству спірного грошового зобов'язання став виявлений перевіркою факт заниження платником валового доходу.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість

За змістом пункту 3 цього ж підрозділу документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.

Для цілей застосування податкового компромісу наведені законодавчі приписи під заниженням податкових зобов'язань розуміють неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Таким чином, аналізованими нормами ПК передбачено два способи застосування процедури податкового компромісу: шляхом подання платником уточнюючого розрахунку, в якому відображаються самостійно виявлені суми заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ; шляхом подання заяви до податкового органу про застосування податкового компромісу щодо вже нарахованих, однак неузгоджених грошових зобов'язань з названих видів податків. При цьому Законом чітко встановлено обмеження щодо можливості уточнення платником виключно суми заниженого податкового кредиту з ПДВ та/або валових витрат з податку на прибуток. Тобто занижені суми податкових зобов'язань з ПДВ та занижені суми оподатковуваного доходу в уточнюючих розрахунках, поданих платником у процедурі застосування податкового компромісу, відображенню не підлягають.

Втім Закон не встановлює відповідних обмежень у випадку застосування процедури податкового компромісу за заявою платника до податкових повідомлень-рішень, щодо яких триває процедура адміністративного чи судового оскарження та зобов'язання є неузгодженими. Відтак у такому разі компроміс може застосовуватися до податкових зобов'язань з податку на прибуток незалежно від підстав їх донарахування - як у разі завищення витрат, так і у випадку заниження доходів.

Аналогічний порядок застосування процедури податкового компромісу передбачений й у пункті 3.1 Методичних рекомендацій, згідно з яким обмеження щодо досягнення компромісу виключно з підстав завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ передбачено для випадків, визначених у абзацах 1 та 2 пункту 2.2 цих Методичних рекомендацій (випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток); відносно випадків неузгоджених суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішенням, відповідних обмежень не встановлено.

Таким чином, здійснене Інспекцією тлумачення наведених законодавчих норм, не ґрунтується на їх змісті, а тому не може бути розцінене як належна підстава для відмови платникові у застосуванні податкового компромісу щодо оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток. Наведене зумовлює правильність оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позову щодо визнання протиправним і скасування рішення Інспекції щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу у відповідній частині.

Водночас суди протиправно задовольнили позовну вимогу Товариства щодо зобов'язання Інспекцію повторно розглянути заяву платника про намір досягнення податкового компромісу в оспорюваній частині. Адже наведена вимога не сприяє захисту порушеного права платника, яке є відновленим за наслідками визнання судом незаконності відмови податкового органу у застосуванні податкового компромісу.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду першої інстанції, скасувавши ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зі спору, як це передбачено пунктом 4 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі № 804/5665/15 скасувати.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі № 804/5665/15 змінити в частині зобов'язання державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПІК-А" від 25.02.2015 про застосування податкового компромісу в частині погодження податкового компромісу по податкових зобов'язаннях по податковому повідомленню-рішенню № 0000612203 по податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 60477 грн.

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі № 804/5665/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва В.П. Юрченко