ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/9991/37332/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а/1270/714/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність СДПІ у м. Луганську, що втілилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДВ за вересень 2011 року на суму 12749851,00 грн.; зобов'язано СДПІ у м. Луганську у п'ятиденний строк подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 12749851,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 12749851,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, позивач подав до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 12749851,00 грн. на його рахунок у банку.

З метою перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування СДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 09.12.2011 № 521/08-3/05763797. Згідно з висновками цього акту було підтверджено заявлене позивачем до повернення бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 12667861,00 грн. за вересень 2011 року та не підтверджено у сумі 81990,00 грн. з огляду на неотримання результатів зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.15 у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вищевказаними нормами не передбачено право контролюючого органу утриматись від дій, визначених у ст. 200 ПК, при поверненні сум бюджетного відшкодування з ПДВ платнику податку, не мають будь-якого правового значення також і доводи щодо відсутності результатів зустрічних звірок контрагентів у ланцюгу поставки.

Суди попередніх інстанцій з огляду на підтвердження правомірності заявленого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ у податковій декларації за вересень 2011 року згідно акту від 09.12.2011 № 521/08-3/05763797, а також неправомірності відмови у поверненні бюджетного відшкодування з ПДВ з підстав відсутності результатів зустрічних звірок постачальників по всьому ланцюгу поставок, зробили правильний висновок про протиправність бездіяльності СДПІ у м. Луганську щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування позивачу ПДВ за податковою декларацією по ПДВ за вересень 2011 року у сумі 12749851,00 грн.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ від фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

При цьому, однак, не можна погодитись із висновком судів у частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; далі - Порядок). Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ; в постанові від 31.05.2016 у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, висновок судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим. Згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеною в зазначених вище постановах, способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів суми надмірно сплаченого податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та направити такий висновок до органу державної казначейської служби.

Враховуючи те, що висновки судів у частині задоволення позову про стягнення на користь позивача сум бюджетного відшкодування не відповідає вказаній позиції Верхового Суду України, судові рішення підлягають зміні.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково, змінити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо неприйняття та ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку із зазначенням податку на додану вартість у сумі 12749851,00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 00 копійок), що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року, поданою Публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз»; зобов'язати Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС прийняти висновок про відшкодування з бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (код за ЄДРПОУ - 05763797) за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011року податку на додану вартість у сумі 12749851,00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 00 копійок) та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев