ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2016 р. м.Київ К/800/8191/16

К/800/8193/16

К/800/8195/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Горбатюк С.А.,

Леонтович К.Г.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю прокурора Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю Прокуратури м.Одеси про визнання протиправної бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Приватне підприємство «Вестра» звернулось з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 2285143,48 грн. та податку на додану вартість у сумі 5096258,36 грн., на загальну суму 7381401,84 грн.; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити повернення надмірно сплачених до бюджету митних платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про необґрунтоване збільшення на вимогу митниці митної вартості товару та її визначення за резервним методом, що потягло надмірну сплату мита та податку на додану вартість, вказував про неправомірну бездіяльність Південної митниці щодо неприйняття рішення про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених Приватним підприємством «Вестра» платежів, які було зараховано до бюджету, на загальну суму 738 401,84 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачені до бюджету мито в сумі 2285143,48 грн. та ПДВ в сумі 5096258,36 грн., які було зараховано до бюджету в загальній сумі 7381401,84 грн.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із необґрунтованого визначення митної вартості товару за резервним методом за наявності підстав та відсутності належних доказів неможливості визначення митної вартості за ціною договору, що не відповідає встановленій законодавством процедурі визначення митної вартості товару та призвело до надмірної сплати до бюджету мита та ПДВ, а також невчинення митницею дій щодо повернення за заявою підприємства надмірно сплачених до бюджету сум.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південна митниця та заступник прокурора Одеської області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області у касаційній скарзі зазначає, що не отримувала від Південної митниці висновку про повернення з Державного бюджету України коштів - надмірно сплаченого мита і ПДВ, тому підстави на здійснення операцій щодо повернення грошових сум з бюджету відсутні.

Південна митниця Міндоходів у касаційній скарзі зазначає про самостійне визначення позивачем митної вартості за резервним методом, вказує про правомірність нарахування мита та ПДВ та відсутність підстав для повернення митних платежів. Зазначає також, що позивач звернувся до суду з оскарженням бездіяльності митниці до закінчення встановленого законодавством стоку для розгляду відповідних заяв. З посиланням на припинення Південної митниці як юридичної особи в результаті реорганізації, вважає, що вона не могла бути відповідачем у справі.

Заступник прокурора Одеської області у касаційній скарзі зазначає про обґрунтованість відмови митниці у поверненні сум із бюджету та відсутність підстав для складання митницею відповідних висновків.

Приватне підприємство «Вестра» у поданих запереченнях просить касаційні скарги залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року №21-298а14 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання укладеного 16 лютого 2012 року між Приватним підприємством «Вестра» (покупець) та компанією «RANDLUX SALES INС.» Panama (продавець) контракту №ВЕАА/12 та інвойсів, позивач ПП «Вестра» ввезено та надано для митного оформлення товар загальною фактурною вартістю 33560561,05 грн.

З метою митного оформлення товарів позивачем подані до митного органу вантажні митні декларації. Митний орган усно відмовив позивачу у прийнятті ВМД, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України у зв'язку із заниженням митної вартості товару, що імпортується. Внаслідок цього ПП «Вестра» самостійно зазначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом. Відкориговані ВМД митницею прийнято без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

Зазначаючи про надмірну сплату митних платежів в сумі 7381401,84 грн., в тому числі мита 2285143,48 грн. та податку на додану вартість 5096258,36 грн., через збільшення митної вартості у зв'язку з усною відмовою митниці у прийнятті митних декларацій з митною вартістю за першим методом та її визначення за шостим (резервним) методом, позивач звернувся до Південної митниці із заявою від 30 липня 2012 року №30-07/1 про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, яка залишена митницею без відповіді, та із заявою від 30 жовтня 2012 року №30-10/1/5, у відповіді на яку Південна митниця листом від 08 листопада 2012 року №8/42-02-22492 зазначила про залишення її без задоволення з посиланням на правомірне застосування митної вартості, визначеної декларантом самостійно з використанням резервного методу.

Відповідно до ч.1 ст.260 Митного кодексу України 2002 року, який був чинним на момент укладення контракту від 16 лютого 2012 року, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Аналогічне положення закріплено і в ч.1 ст.51 Митного кодексу України 2012 року.

Згідно ст.262 Митного кодексу України 2002 року митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.52 Митного кодексу України 2012 року заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

За правилами ст.249 Митного кодексу України 2002 року митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.54 Митного кодексу України 2012 року контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.8 ст.264 МК 2002 року декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Право декларанта або уповноваженої ним особи на оскарження рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів закріплено і в ст.55 МК 2012 року.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам митного законодавства, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає.

Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту у порядку, передбаченому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, митниця не приймала рішення про визначення (коригування) митної вартості товарів, а погодилась з митною вартістю, самостійно визначеною декларантом за другорядним (резервним) методом. У зв'язку з чим відсутні підстави вважати дії відповідача такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України, а тому немає підстав визнавати сплачені суми митних платежів помилково та/або надміру сплаченими.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 09 грудня 2014 року у справі №21-205а14 та від 07 липня 2015 року у справі №21-324а14.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість у загальній сумі 7381401,84 грн., а також стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 2285143,48 грн. та податку на додану вартість у сумі 5096258,36 грн., є необґрунтованими, підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Вестра» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді