ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/45916/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, до вимог якої приєдналася Державна казначейська служба України, на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, -

встановив:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування і виплати йому заробітної плати та матеріальної допомоги з порушенням норм діючого законодавства; стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на його користь заборгованість по заробітній платі та матеріальній допомозі за червень-грудень 2005 року в сумі 44960,77 гривень і зобов'язати нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 1 липня 2005 року по день ухвалення рішення.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року посадові оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2862-ХІІ).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування і виплати позивачеві заробітної плати та матеріальної допомоги з порушенням норм діючого законодавства. Стягнуто з Державної судової адміністрації України і зобов'язано Державну казначейську службу України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_2 в сумі 44960,77 гривень заборгованості по заробітній платі та матеріальній допомозі за червень-грудень 2005 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, до вимог якої приєдналася Державна казначейська служба України, просять скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди встановили, що ОСОБА_2 з 2 серпня 2004 року працював на посаді судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області і протягом червня-грудня 2005 року отримував заробітну плату.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону № 2862-XII з огляду на те, що, підвищивши постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» (далі - постанова № 513) і № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» (далі - постанова № 514) з 1 червня 2005 року посадові оклади, зокрема, Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України, Кабінет Міністрів України повинен був одночасно привести посадові оклади суддів у відповідність із установленим статтею 44 Закону № 2862-XII співвідношенням.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 44 Закону № 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

Постановами № 513 та № 514 з 1 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Постановою від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» (далі - постанова № 865) Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (була чинною на час виникнення спірних відносин), якою, зокрема, пункт 5 постанови № 865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Отже, Кабінет Міністрів України на період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами статті 44 Закону № 2862-XII, а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - статтею 44 Закону № 2862-XII, а не статтею 8 Закону № 108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону № 108/95-ВР, зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Оскільки в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах № 513, № 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

За таких обставин та з урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, до вимог якої приєдналася Державна казначейська служба України, - задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.