ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/28178/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015
у справі № 804/19861/14
за позовом приватного підприємства "Агротехкомплект" (далі - Підприємство)
до Інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2011 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2011 № 0001922301/26444 та № 0001932301/23443.
Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 прийняті у справі судові акти скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд дійшов висновку про порушення судами правил оцінки доказів, зазначив, що суди не оцінили усіх доводів Інспекції про недоведеність Підприємством виконання поставок товарів задекларованими контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «П'ятий фактор» (далі - ТОВ «П'ятий фактор») та товариством з обмеженою відповідальністю «Батіман» (далі - ТОВ «Батіман»), не дослідили усіх обставин щодо фактичного переміщення активів з урахуванням доводів Інспекції про відсутність ознак реальних суб'єктів господарювання у спірних постачальників, не встановили, яким чином були налагоджені ділові стосунки між позивачем та спірними контрагентами з урахуванням фактів заперечення керівником постачальника причетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної ним юридичної особт та обмеженого кола учасників у сегменті ринку металопродукції.
За наслідками нового розгляду справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015, позов задоволено.
Судові рішення зі спору мотивовані тим, що Підприємство належним чином підтвердило отримання товару (металопрокату та запасних частин) за операціями зі спірними контрагентами та подальше використання придбаного товару в господарській діяльності; порушення постачальниками вимог податкового та іншого законодавства не впливає на добросовісність покупця у сфері оподаткування.
Не погоджуючись з такими висновками судів, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Підприємства. Сутність касаційної скарги зводиться до такого: на думку Інспекції, участь ТОВ «П'ятий фактор» та ТОВ «Батіман» в операціях з поставки позивачеві задекларованої продукції мала штучний характер та полягала лише в оформленні комплекту документів для створення видимості господарських операцій з позивачем у справі; засновник та директор ТОВ «Батіман» ОСОБА_1 заперечив свою причетність до реєстрації та діяльності очолюваної ним юридичної особи, що свідчить про нелегальний характер такої діяльності; у названих постачальників відсутні трудові та матеріально-технічні ресурси для виконання зобов'язань перед позивачем; подані платником первинні документи не дозволяють встановити порядку транспортування товару, осіб, які безпосередньо відвантажували та приймали товар, тощо; правочини між позивачем та названими постачальниками мали фіктивний характер та не були спрямовані на настання відповідних ним правових наслідків.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, оформлену актом від 08.07.2011 № 3135/45/23-20631330093.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 25.07.2011 № 0001932301/26443, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 311 359 грн. (у тому числі 250 753 грн. за основним платежем та 60606 грн. за штрафними санкціями); податкове повідомлення-рішення від 25.07.2011 № 0001922301/26444 про донарахування Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 778 400 грн. (у тому числі 626 886 грн. за основним платежем та 151 514 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для цих донарахувань слугував висновок Інспекції про нікчемність правочинів та фіктивність господарських операцій між позивачем та розглядуваними контрагентами, що виключає добросовісність податкової вигоди платника (у формі права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат) за цими операціями.
В ухвалі від 19.11.2014 Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, сформував правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ пов'язуються з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженістю відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.
На підставі цієї правової позиції з урахуванням доводів Інспекції, якими вона заперечує проти податкових наслідків операцій Підприємства з перевіреними контрагентами, касаційний суд зазначив про необхідність ретельної перевірки дійсних взаємовідносин платника зі спірними постачальниками, вичерпного дослідження переміщення активів між задекларованими учасниками поставок із перевіркою наявності цих активів, порядку їх руху, умов транспортування, а також обставин щодо взаємодії позивача як покупця зі спірними постачальниками під час укладення договорів поставки та виконання господарських операцій на їх виконання.
Слід зазначити, що в силу вимог частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Втім всупереч наведеної вимоги процесуального закону при прийнятті оскаржуваних рішень суди обмежилися посиланням на складений під час виконання цих операцій пакет первинних документів (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури), а також на докази подальшого продажу Підприємством придбаного товару та його використання у виробництві власної продукції.
Втім наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Також власне факт подальшого продажу придбаного товару (використання у власній господарській діяльності Підприємства) не доводить його поставки саме задекларованими контрагентами.
Установлені судами обставини справи не підтверджують ані наявності товару (запчастин, металопрокату) у спірних постачальників, ані здатності останніх реально виконати ці поставки в силу браку основних фондів, трудового персоналу, матеріально-технічних ресурсів.
Також суди залишили поза увагою той факт, що директор та засновник ТОВ «Батіман» заперечив свою причетність до реєстрації, фінансово-економічної діяльності цього товариства, а також до підписання від імені останнього будь-яких первинних документів.
У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Слід зазначити, що хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності недобросовісність платників податків-постачальників не є підставою для настання негативних наслідків для платника податків-покупця, однак останній у випадку невжиття розумних та достатніх заходів для перевірки постачальника (його репутації на ринку, ризиків невиконання договірних зобов'язань, повноважень осіб, які діють від його імені) несе ризик у податкових правовідносинах, позаяк втрачає можливість підтвердити дані податкового обліку в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.
У справі, що переглядається, відсутні докази щодо наявності ділового листування, проведення перемов, ділових зустрічей між позивачем та задекларованими контрагентами у процесі налагодження господарських стосунків та виконання спірних операцій.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Разом з тим відповідно до статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі, що переглядається, Товариство не спростувало доводи Інспекції про безтоварний зміст взаємовідносин із задекларованими постачальниками, у зв'язку з чим у визнанні податкової вигоди, н яку претендує платник за спірними операціями, слід відмовити.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі № 804/19861/14 скасувати.
3. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько