ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/9914/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

при секретарі Борілло Ю.В.,

за участю позивача та представника відповідача, -

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, -

встановив:

ОСОБА_2 21 листопада 2013 року звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому в нарахуванні та виплаті позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) з 21 травня 2013 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому здійснити нарахування, доплату та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону № 2453-VI з 21 травня 2013 року в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді Апеляційного суду Хмельницької області від суми 20187,20 гривень з урахуванням виплачених сум, без обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, визначеного Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).

Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 47 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що на підставі постанови Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 242-VI ОСОБА_2 звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у відставку, йому призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку свого довічного грошового утримання, надавши при цьому для врахування довідку Апеляційного суду Хмельницької області № 06-171/13 про розмір грошової винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. ОСОБА_2 просив провести перерахунок з часу виникнення у нього права на збільшення суми, вказавши в заяві, що її розмір прямо залежить від заробітку працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду, що передбачено статтею 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII) та статтею 138 Закону № 2453-VI.

Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому у здійсненні перерахунку відмовило.

За правилами частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII, чинної на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Згідно з частиною 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

1 січня 2012 року введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VI (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

У частині 5 вказаної норми Закону визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що частина 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ, а саме: «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Оскільки за змістом пункту 4 Рішення № 3-рп/2013 воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року і до ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 3-рп/2013 щомісячне довічне грошове утримання під час перерахунку підлягало обмеженню максимальним розміром та не могло перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а після ухвалення Рішення № 3-рп/2013 - без обмеження граничного розміру.

З довідки № 06-171/13 Апеляційного суду Хмельницької області вбачається розмір грошової винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2

Суди попередніх інстанцій правильно визнали протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому в нарахуванні та виплаті позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону № 2453-VI і зобов'язали відповідача здійснити нарахування, доплату та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону № 2453-VI в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді Апеляційного суду Хмельницької області від окладу та надбавки за вислугу років, з урахуванням виплачених сум, без обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, визначеного Законом № 3668-VI, однак при цьому не вірно зазначили дату (з 21 травня 2013 року) з якої слід провадити перерахунок, замість 3 червня 2013 року - дня постановлення Конституційним Судом України Рішення № 3-рп/2013.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині дати початку доплати позивачеві ОСОБА_2 довічного грошового утримання, зазначивши «з 3 червня 2013 року», замість «з 21 травня 2013 року».

Керуючись статтями 122-1, 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому - задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - змінити в частині дати початку доплати довічного грошового утримання, зазначивши «з 3 червня 2013 року», замість «з 21 травня 2013 року». В іншій частині судові рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.