ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/81439/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

секретар судового засідання Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Сумах до публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення фінансових санкцій,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року управління Пенсійного фонду України в місті Сумах звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що відповідач є страхувальником, перебуває на обліку та відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Внаслідок несвоєчасної сплати авансових платежів із страхових внесків у 2008-2009 роках відповідачем було порушено вимоги частини шостої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункти 5.1.5 та 5.1.6 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальника та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, про що складено акт про результати планової перевірки. На підставі даного акту рішенням № 469 від 18 червня 2009 року застосовано фінансові санкції за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів - 1 429 199,50 грн.

Рішення про застосування фінансових санкцій у судовому порядку не було скасовано, а тому підлягає виконанню, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача таку заборгованість в сумі 1 429 199,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство (24 жовтня 2011 року) і є поточною заборгованістю платника та повинна стягуватися в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження»; строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 червня 2009 року складено акт № 89/3-15 про результати планової перевірки відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» з питань дотримання вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 квітня 2007 року по 01 квітня 2009 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за 2007-2008 роки.

На підставі даного акту перевірки управління Пенсійного фонду України в місті Сумах прийняло рішення № 469 від 18 червня 2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів в сумі 1 429 199,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2010 року, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування рішення Пенсійного фонду України від 30 вересня 2009 року № 17592/09-10 та рішення управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми від 18 червня 2009 року № 469 у зв'язку з безпідставністю.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У газеті «Голос України» № 33 (5288) від 21 лютого 2012 року опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Сумихімпром».

22 березня 2012 року управління Пенсійного фонду України в місті Сумах подало заяву про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів по справі про банкрутство товариства в сумі 73 635 718,85 грн., з яких 2 404 614,95 грн. заборгованість по фінансовим санкціям відповідно до рішень №№ 451 від 09 червня 2009 року, 709 від 06 жовтня 2009 року, 892 від 22 грудня 2009 року, 184 від 16 квітня 2010 року, 187 від 19 квітня 2010 року, 203 від 27 квітня 2010 року, 251 від 18 травня 2010 року, 450 від 28 вересня 2010 року, 453 від 04 жовтня 2010 року, 492 від 13 жовтня 2010 року, 537 від 02 листопада 2010 року, 539 від 02 листопада 2010 року, 540 від 02 листопада 2010 року, 596 від 02 грудня 2010 року, 597 від 02 грудня 2010 року, 598 від 02 грудня 2010 року, 607 від 15 грудня 2010 року, 35 від 12 січня 2011 року, 36 від 12 січня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05 липня 2012 року визнано вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Сумах та включено їх в реєстр вимог кредиторів в сумі 73 635 718,85 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб врегульовано статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, до страхувальників застосовуються такі фінансові санкції як накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Скориставшись таким правом відповідач у судовому порядку оскаржив рішення управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 18 червня 2009 року № 469 про застосування фінансових санкцій. Судові рішення у даній справі набрали законної сили 05 липня 2010 року (дата винесення ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду).

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абзацом двадцять четвертим цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до вимог абзаців першого, третього частини першої, частин другої, третьої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного. При цьому положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містять умов (підстав), за яких вид кредитора може змінитися залежно від певних обставин, зокрема за наявності адміністративного судового провадження, розпочатого боржником раніше - ще до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора, яке на час порушення справи про банкрутство тривало або було завершено, але судове рішення щодо вимог кредитора не набрало законної сили.

Оскарження боржником в окремому судовому провадженні вимоги кредитора, зокрема заборгованості зі сплати штрафних санкцій та нарахованої пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора (кредиторів), не звільняє кредитора, вимога якого оспорена, від обов'язку подати до господарського суду заяву про визнання і включення вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Заявлення вимог конкурсних кредиторів після закінчення строку, встановленого для їх подання або незаявлення їх взагалі, тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як встановлено судами попередніх інстанцій вимоги щодо сплати штрафних санкцій та пені, які нараховані на підставі рішення управління Пенсійного фонду України від 18 червня 2009 року № 469, виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», а упродовж 30-денного строку від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (21 лютого 2012 року) позивач не подав до господарського суду письмову заяву про визнання та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувана заборгованість відповідача виникла після порушення справи про банкрутство і є поточною заборгованістю платника та повинна стягуватися в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», оскільки сума фінансових санкцій є узгодженою з моменту закінчення оскарження у судовому порядку, про остаточне рішення по якій позивачу стало відомо 26 липня 2012 року після отримання рішення апеляційного суду від 05 липня 2010 року. Проте такий висновок є помилковим, оскільки строк сплати визначених рішенням фінансових санкцій та пені настає після набрання законної сили судовим рішенням за наслідками його оскарження, що у даному випадку було 05 липня 2010 року незалежно від дати отримання його копії стороною.

Таким чином спірна заборгованість є конкурсною, а не поточною, відповідно і порядок звернення за її стягненням є різним.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Заборгованість по фінансовим санкціям та пені у сумі 1 429 199,50 грн. згідно рішення № 469 від 18 червня 2009 року не ввійшла до затверджених господарським судом вимог кредиторів.

Оскільки заборгованість виникла до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (впродовж 2008-2009 років), не була включена до реєстру вимог кредиторів, відповідно до статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважається погашеною та не підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 21 квітня 2015 року у справі № 21-91а15.

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 160, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: