ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ справа № 800/458/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Зайцева М.П.,

Ланченко Л.В.,

Приходько І.В.,

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Титенко М.П.

сторін:

позивача ОСОБА_6

представника позивача ОСОБА_7

представника відповідача Біркіна А.В.

третьої особи Бузницька Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_6до третя особаВищої кваліфікаційної комісії суддів України Генеральна прокуратура Українипровизнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_6) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі по тексту - відповідач, ВККС України), третя особа - Генеральна прокуратура України (далі по тексту - третя особа, ГПУ), в якому, з урахуванням заяви від 17 грудня 2015 року, просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 листопада 2015 року про відсторонення ОСОБА_6 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва строком до 02 січня 2016 року у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності.

На обґрунтування заявленого позову, ОСОБА_6 зазначає про прийняття оскаржуваного рішення без належної оцінки існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також можливості виконання завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звернувся із клопотанням. Крім того, відповідачем не вказано, які потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Додатково позивач зазначає про завершення, станом на дату звернення прокурора із клопотанням про відсторонення її від посади судді, досудового розслідування, з огляду на що підстави для вжиття заходу забезпечення кримінального провадження відсутні.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2015 року про відкриття провадження у справі представником відповідача надано витребувані судом документи.

Також представником відповідача надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено про його необґрунтованість. Посилаючись на дотримання відповідачем правових норм, якими врегульована процедура розгляду та порядок прийняття ВККС України рішення про відсторонення суддів від посади, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував з огляду на його безпідставність та надав суду письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Вищий адміністративний суд України встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 261-VІ ОСОБА_6 обрано на посаду судді Староміського районного суду міста Вінниці безстроково.

Указом Президента України від 6 вересня 2012 року № 503/2013 року ОСОБА_6 переведено на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області, а Указом від 21 вересня 2012 року № 558/2012 року - на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва.

Здійснюючи судочинство, вона, як слідчий суддя, 22 січня 2014 року ухвалила рішення про задоволення клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10, підозрюваного у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною 2 статті 294 КК України.

Вважаючи, що це рішення є завідомо неправосудним, ухваленим в особистих інтересах, слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України 16 липня 2015 року вручив ОСОБА_6, як судді Деснянського районного суду міста Києва, повідомлення Генерального прокурора України про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 375 КК України.

21 липня 2015 року Генеральний прокурор України звернувся до ВККС України з клопотанням про відсторонення судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від посади строком на два місяці. В клопотанні зазначено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 375 КК України. У ході досудового розслідування попередньо встановлено постановлення суддею ОСОБА_6 завідомо неправосудної ухвали, відповідно до якої ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

18 серпня 2015 року відповідачем прийнято рішення № 53/вп-15, яким клопотання Генерального прокурора України задоволено частково, відсторонено ОСОБА_6 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва строком до 02 вересня 2015 року у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

20 серпня 2015 року до ВККС України надійшло клопотання Генерального прокурора України від 19 серпня 2015 року про продовження строку відсторонення ОСОБА_6 від посади судді.

02 вересня 2015 року рішенням ВККС України № 56/вп-15 зазначене клопотання задоволено, строк відсторонення ОСОБА_6 від посади судді продовжено на один місяць.

Аналогічне клопотання надійшло від Генерального прокурора України до ВККС України 10 вересня 2015 року. За наслідками розгляду названого клопотання рішенням від 02 жовтня 2015 року його також було задоволено.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 жовтня 2015 року рішення ВККС України від 18 серпня 2015 року № 53/вп-15 про відсторонення від посади визнав протиправним і скасував.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року також визнано протиправним та скасовано рішення ВККС України від 02 вересня 2015 року №56/вп-15.

Правомірність рішення ВККС України від 02 жовтня 2015 року також є предметом розгляду в суді.

У зв'язку з визнанням Вищим адміністративним судом України протиправним та скасування рішення ВККС України від 18 серпня 2015 року в задоволенні клопотання Генерального прокурора України про продовження строку відсторонення ОСОБА_6 від посади судді від 13 жовтня 2015 року відмовлено.

З огляду на визнання в судовому порядку рішення про відсторонення позивача від посади судді протиправним та скасування, 10 листопада 2015 року Генеральним прокурором України до ВККС України внесено нове клопотання про відсторонення ОСОБА_6 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва строком на два місяці у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

За результатами розгляду зазначеного клопотання ВККС України 30 листопада 2015 року прийняла рішення №81/вп-15, яким його задовольнила частково. Відсторонила ОСОБА_6 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва строком до 02 січня 2016 року у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Вважаючи назване рішення протиправним, ОСОБА_6 звернулась з відповідним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з конституційними приписами (стаття 124 Конституції України) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. За змістом статті 127 Основного Закону носіями судової влади є судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні, незалежність і недоторканість яких гарантуються Конституцією і законами України (стаття 126 Конституції України).

Конституція України безпосередньо не визначає підстав і порядку відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. Такі питання унормовані матеріальним та процесуальним законодавством.

Так, за змістом частини 4 статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2453-VI) суддя може бути відсторонений від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України виключно в порядку, встановленому цим Законом. Таке відсторонення здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на строк не більше двох місяців.

Продовження строку відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше одного місяця. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від посади подається не пізніше п'ятнадцяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.

Відповідно до приписів частини 1 та 3 статті 100, а також пункту 9 частини 1 статті 101 Закону України №2453-VI Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, до повноважень якої, серед іншого, віднесено питання щодо прийняття рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України у порядку, визначеному цим Законом та регламентом, що визначає порядок роботи Комісії, в межах, установлених цим Законом.

За змістом пункту 1.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі по тексту - Регламент), у своїй діяльності відповідач керується Конституцією України, Законом України №2453-VI, цим Регламентом та іншими нормативно-правовими актами.

Основними засадами діяльності ВККС України є: відкритість, гласність, законність, рівність прав учасників засідань, право на оскарження рішень у передбачених Законом України №2453-VI випадках, право на захист, колегіальність прийняття рішень, незалежність, об'єктивність, повне з'ясування обставин, обов'язковість рішень.

Пунктом 15.1 Регламенту передбачено, що ВККС України приймає рішення про відсторонення судді від посади на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому Законом України №2453-VI, та з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України).

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 154 КПК України.

Статтею 131 КПК України встановлено, що відсторонення від посади є різновидом заходів забезпечення кримінального провадження та має на меті досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до пункту 15.6 Регламенту вирішуючи питання про відсторонення судді від посади, ВККС України враховує: мотиви, наведені в клопотанні Генерального прокурора України; правову підставу для відсторонення судді від посади; наслідки відсторонення судді від посади для інших осіб.

Відповідні положення містяться і в частині 2 статті 157 КПК України.

Клопотання Генерального прокурора України повинно містити, у тому числі, короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення (частина 2 статті 155 КПК України). Розглядаючи таке клопотання, ВККС України зобов'язана дати свої висновки з обставин, які є складовими предмета доказування у кримінальному провадженні.

У зв'язку з викладеним ВККС України є органом, що здійснює судову функцію при вирішенні питання про відсторонення судді від посади. Відповідно до процедури розгляду цього питання належить застосовувати принципи судового процесу, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі принципи змагальності та рівності.

Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23 листопада 1994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97) від 01 липня 2003 року).

Як встановлено судом, підставою для відсторонення позивача від посади судді Деснянського районного суду міста Києва стало клопотання Генерального прокурора України від 10 листопада 2015 року, подане за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 375 КК України.

В клопотанні Генерального прокурора України від 10 листопада 2015 року необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження обґрунтована тим, що в ході досудового розслідування встановлені обставини, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6, перебуваючи на посаді судді Деснянського районного суду міста Києва, може перешкоджати досудовому розслідуванню, а такі її дії можуть призвести до настання негативних наслідків.

Також у зв'язку з обґрунтованою підозрою ОСОБА_6 у вчиненні на посаді судді тяжкого злочину, що пов'язаний з використанням наданих їй законом повноважень, у слідства є підстави вважати, що продовжуючи займати посаду судді в Деснянському районному суді міста Києва, ОСОБА_6 буде незаконними засобами впливати на свідків із числа працівників органів внутрішніх справ, районних прокуратур міста Києва, показання яких про обставини вчинення нею злочинів мають суттєве значення для кримінального провадження, адже вона як слідчий суддя розглядає клопотання та кримінальні провадження, що надходять до Деснянського районного суду міста Києва із Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві, прокуратури Деснянського району м. Києва від працівників, які мають статус підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні.

Крім того, клопотанні зазначається, що обіймаючи посаду судді Деснянського районного суду міста Києва, ОСОБА_6 має широке коло знайомств серед працівників правоохоронних та судових органів, органів державної влади, зв'язки з якими може використовувати для створення перешкод досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та протиправного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Додатково у клопотанні вказано про наявність підстав вважати, що ОСОБА_6 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки вчиненню інкримінованого їй кримінального правопорушення сприяв факт використання службових повноважень, що зафіксовано у повідомленні про підозру.

Під час розгляду клопотання представник ГПУ його підтримав, просив задовольнити та зазначив, що необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади зумовлена наступними обставинами:

- перебування ОСОБА_6 на посаді судді сприяло вчиненню інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки злочин вчинено саме із використанням службових повноважень;

- ОСОБА_6 має широке коло знайомих серед працівників правоохоронних та судових органів, інших органів державної влади, зв'язку з якими може використовувати для створення перешкод досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні;

- сторона захисту свідомо затягує процес ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (ОСОБА_6 ознайомилася менш ніж з половиною наявних томів кримінальної справи);

- законодавчо обмежені строки досудового розслідування та наявність кількох підозрюваних в рамках одного кримінального провадження вимагають від підозрюваних, у тому числі й ОСОБА_6, оперативного завершення ознайомлення з матеріалами кримінальної справи;

- ОСОБА_6 з'являється не на всі виклики слідчого та не повідомляє про причини такої неявки;

- ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, які будуть допитані під час судового розгляду (том 2 а.с. 215);

- з боку сторони обвинувачення не чиниться жодний тиск на підозрювану та не створюються перешкоди у реалізації її прав та прав її захисників.

Приймаючи оскаржуване рішення ВККС України виходила з того, що мотиви, наведені Генеральним прокурором України у клопотанні про відсторонення ОСОБА_6 від посади судді, є достатніми, обґрунтованими та підтвердженими відповідними матеріалами кримінального провадження.

На обґрунтування необхідності попередження впливу позивача на свідків, ВККС України вказує про необхідність надання ними достовірних показів під час судового розгляду справи.

Однак, відповідачем не враховано, що відповідно до приписів КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.

Кримінальне провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК України це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 155 КПК України забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування провадиться слідчим суддею, а на стадії судового провадження - судом.

Отже посилання в обґрунтування вжиття заходу забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування на необхідність забезпечення проведення судового провадження є помилковим та положеннями КПК України не передбачено.

Крім того, в оскаржуваному рішенні ВККС України посилалась на доводи клопотання про ризики можливого впливу ОСОБА_6, як судді, на свідків, окремі з яких, такі як секретар та помічник судді, їй підпорядковані.

При цьому, ані в клопотанні, ані в поясненнях під час його розгляду представник ГПУ не зазначалось про таких свідків як секретар та помічник судді, які підпорядковуються позивачу.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на підстави, які зумовили звернення з клопотанням про відсторонення від посади, зокрема:

припинення кримінального правопорушення,

припинення або запобігання протиправній поведінці позивача, яка, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наведене мало бути перевірено та оцінено відповідачем, з огляду на посилання позивача про закінчення досудового розслідування ще 07 вересня 2015 року та проведення нею ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що, відповідно до приписів КПК України, свідчить про завершення вчинення дій в рамках досудового розслідування.

Таким чином, ВККС України не надала належної оцінки доводам, наведеним в клопотанні Генерального прокурора України на обґрунтування підстав для відсторонення судді від посади. Не обґрунтувала яким чином та якими незаконними засобами ОСОБА_6 буде впливати на свідків із числа працівників органів внутрішніх справ та прокуратури (як зазначено у клопотанні) або працівників суду (як зазначено в оскаржуваному рішенні).

Ані в клопотанні Генерального прокурора України, ані в рішенні відповідача не обґрунтовується, в який спосіб позивач може знищити чи підробити речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України, приймаючи 30 листопада 2015 року рішення № 81/вп-15, не в повній мірі використала свої повноваження щодо встановлення вірогідності настання певних ризиків для слідства та не вимагала від Генерального прокурора України детального обґрунтування кожного із них і не перевірила доводи щодо можливості впливу позивача на осіб, які мають статус свідків в рамках кримінального провадження та які вже були допитані під час досудового розслідування, не обґрунтувала, яким способом суддя ОСОБА_6 може знищити чи підробити речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При цьому колегія суддів вважає, що зволікання позивача, на переконання Генерального прокурора України, з ознайомленням з матеріалами кримінальної справи, в силу положень КПК України не є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки, як зазначено вище, з моменту початку ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, дії по збиранню доказів завершені.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та ту обставину, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 30 листопада 2015 року про відсторонення ОСОБА_6 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва до 02 січня 2016 року у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності підлягають задоволенню, а спірне рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 94, 161 - 163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа Генеральна прокуратура України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №81/вп-15 від 30 листопада 2015 року про відсторонення ОСОБА_6 від посади судді Деснянського районного суду міста Києва до 02 січня 2016 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: М.П. Зайцев

Л.В. Ланченко

І.В. Приходько

Н.Г. Пилипчук