ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2016 р. м. Київ К/800/27990/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії за касаційною скаргою представника відповідача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати неправомірною відмову УПФ в перерахунку пенсії за віком з урахуванням роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі;

зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні ( один рік за один рік і шість місяців) періоди роботи з 30.01.1983 року по 01.12.1994 року, з 12.01.1994 року по 24.05.1997 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та здійснити перерахунок і виплату пенсії з часу її призначення.

Посилався на незаконність відмови в перерахунку пенсії із зарахуванням до пільгового стажу роботу в районах прирівняних до Крайньої Півночі.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФ в перерахунку пенсії ОСОБА_4 з урахуванням в пільгового обчислення стажу. Зобов'язано зарахувати в пільговому обчисленні періоди роботи з 30.01.1983 року по 01.12.1994 року, з 12.01.1994 року по 24.05.1997 року як трудовий стаж вироблений на території районів прирівняних до районів Крайньої Півночі із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити перерахунок пенсії з 6 травня 2014 року.

Львівський апеляційний адміністративний суд рішенням від 3 червня 2015 року постанову районного суду скасував та ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано неправомірною відмову УПФ в перерахунку пенсії ОСОБА_4 з урахуванням пільгового обчислення стажу. Зобов'язано зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи з 30.01.1983 року по 01.12.1994 року, з 12.01.1994 року по 24.05.1997 року в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців та здійснити перерахунок пенсії починаючи з 6 квітня 2014 року. Позовні вимоги в частині зобов'язання у проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2011 року по 05.04.2014 року залишено без розгляду за пропуском строків звернення до суду.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить постанову цього суду скасувати і ухвалити нову про відмову в позові. Вказує на те, що пільгове зарахування стажу роботи в умовах Крайньої Півночі можливе лише за наявності строкового трудового договору.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до указів Президії Верховний Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), від 26 вересня 1967 року № 1908- VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26 вересня 1967 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховний Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148).

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, визначених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 27 жовтня 2015 року (справа № 21-3324а15). При цьому Верховний Суд у цьому рішенні вказав, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, не поширюються.

Згідно фактичних обставин справи, встановлених судами, ОСОБА_4 з 30.01.1983 року по 01.12.1994 року працював у Івано-Франківському управлінні бурових робіт, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрнафта» водієм автоколони вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру з них:

з 30.01.1983 р. по 30.04.1985 р. - робота вахтово-експедиційним методом в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі Ханти-Мансійського автономному окрузі Тюменської області;

з 01.05.1985 р. по 01.12.1994 р. -робота вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

Як зазначено у довідці ПАТ «Укрнафта» від 24.10.2014 року № 10-1632, режим роботи 15 робочих днів в МПКП та РКП в місяць по 12 годин за добу + К1, К2 (дні перельоту літаком на роботу і назад на відпочинок) і з таким же періодом відпочинку по місцю постійного проживання (прописки).

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців), тому рішення цього суду підлягає скасуванню, з підстав, передбачених статтею 229 КАС України (обставини встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення), і ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії з урахуванням в пільговому обчисленні періодів роботи вахтовим методом у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районів (один рік за один рік шість місяців) до 1 січня 1991 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

О.Ф. Ситников

І.В. Штульман