ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" січня 2016 р. м. Київ К/800/47885/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,
здійснивши в письмовому провадженні касаційний розгляд справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області (далі - УПФ) до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Седлище» (далі - СГВК «Седилище») про стягнення витрат на виплату і доставку пільгової пенсії за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2012 року представник УПФ звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з СГВК «Седлище» за період з липня по вересень 2012 року 2723,82 грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених за пунктом «ж» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Посилався на те, що кооператив має заборгованість перед Пенсійним фондом по зазначених витратах, проте добровільно сплачувати кошти не бажає.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 28 серпня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову Вказує на те, що відповідач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а отже не звільнений від сплати витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначені за пунктом «ж» статті 13 Закону № 1788-XII. фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування платником збору на державне пенсійне страхування.
Такий висновок судів не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 серпня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.
Згідно із пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663; далі - Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.
Суди встановили, що за кооперативом рахується один пенсіонер-пільговик - ОСОБА_4, якій пенсія призначена відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону № 1788-XII. Згідно із цим пунктом на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 року № 244 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро та більше дітей».
Таким чином, висновок судів про відсутність у кооперативу обов'язку відшкодовувати УПФ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, є помилковим.
Верховний Суд України неодноразово, в тому числі в постановах від 5 червня « 012 року (справа № 21-167а12), 11 лютого 2014 року (справа № 21-471а13), від 7 липня 2015 року (справа № 21-735а15), при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції, вказував на те, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за правилами цього Закону, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладається на підприємства.
З урахуванням наведеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 229 КАС України, з ухваленням нового про задоволення позову.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старовижівському районі Волинської області задовольнити.
Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Седлище» заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених за пунктом «ж» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» за період з липня по вересень 2012 року в сумі 2723,82 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
О.Ф. Ситников
І.В. Штульман