ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/61105/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року у справі за позовом Ізмаїльського державного гуманітарного університету до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання неправомірним та скасування пункту вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Ізмаїльський Державний гуманітарний університет звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДФІ в Одеській області, в якому просив визнати неправомірним та скасувати п.7 вимоги Ізмаїльської ОДФІ №850-16/2415 від 28.11.2012р. щодо стягнення зайво виплачених коштів у сумі 60045,10 грн. та проведення перерахунку і відповідної взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів, а також повернення зайво сплачених коштів в сумі 21010,54 грн. (зарахування в рахунок майбутніх платежів).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.7 вимоги №850-16/2415 від 28.11.2012р. Ізмаїльської ОДФІ про стягнення зайво виплачених коштів у сумі 60045,10 грн. та проведення перерахунку, та відповідної взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачені кошти в сумі 21010,54 грн. (зарахування в рахунок майбутніх платежів).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками ДФІ, відповідно до «Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ України на ІІІ квартал 2012 року» та «Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Одеській області на ІІІ квартал 2012 року», була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Ізмаїльського ДГУ за період з 01.09.2010 року по 31.08.2012 року.

За результатами вказаної ревізії ревізорами Ізмаїльської ОДФІ було складено акт від 26.10.2012 року №850-16/135, яким встановлено, в тому числі, порушення позивачем приписів ст.94 КЗпПУ, «Норм часу для планування й обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів» (затв. наказом Міністерства освіти та науки України від 07.08.2002р. №450), пп.5.1.,5.3. п.5 «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» (затв. наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993р. №161), яке полягало в тому, що обсяг роботи науково-педагогічних працівників, який відображений в індивідуальних планах на протязі 2011 -2012 навчальному році був менше ніж передбачено нормативами, в результаті чого, за невідпрацьований час у кількості 3682 години за 2011-2012 навчальний рік зайво нараховано та виплачено заробітної плати у загальній сумі 60045,10 грн., у тому числі за 2011 році - 24018,04 грн., 2012 рік - 36027,06 грн., як наслідок зайво перераховано Єдиний соціальний внесок у сумі 21010,54 грн., у тому числі: за 2011 рік - 8404,21 грн., 2012 рік - 12606,31 грн.

Зокрема, на підставі вказаного акту ревізії, Ізмаїльською ОДФІ була пред'явлена позивачу вимога від 28.11.2012 року №850-16/2415 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, пунктом 7 якої, зобов'язано позивача усунути вище описане виявлене ревізією порушення шляхом стягнення зайво виплачених коштів у сумі 60045,10 грн. з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку встановленому ст.ст.127,136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок відповідальних осіб, якими допущено порушення (ст.133 КЗпП України); провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових Фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 21010, 54 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Не погодившись із вказаним вище п.7 Вимоги ОДФІ, університет оскаржив його до суду.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, в оскарженому пункті якої зобов'язано вчинити дії щодо відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що вказані збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року № 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Ізмаїльського державного гуманітарного університету до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання неправомірним та скасування пункту вимоги.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: