ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/23757/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування наказів,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - відповідач, УМВС в Кіровоградській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області №1182 від 19 листопада 2014 року «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та покарання винних» в частині, що стосується позивача (абзаци 4,6 наказу, пункт 3 резолютивної частини наказу);

- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області №428 від 11 грудня 2014 року «Про відрядження співробітників УМВС для надання практичної допомоги», полковника міліції ОСОБА_5 в частині, що стосується позивача, а саме: відрядження для надання практичної та методичної допомоги з 12 грудня 2014 року до особливого розпорядження;

- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24 грудня 2014 року «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та їх покарання» в частині, що стосується позивача (абзац 4 наказу, пункти 1,2 резолютивної частини наказу);

- визнати дії начальника УМВС України в Кіровоградській області, полковника міліції ОСОБА_5, що полягали в прийнятті незаконних рішень (наказів) неправомірними;

- зобов'язати відповідача вилучити оскаржені накази №1182, №1330 з особової справи позивача та оголосити особовому складу органів і підрозділів внутрішніх справ області про їх скасування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково, а саме:

суд визнав неправомірними та скасував:

- абзац 2 пункту 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №428 від 18 грудня 2014 року в частині відрядження для надання практичної та методичної допомоги з 12 грудня 2014 року до особливого розпорядження, майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в області - до сектору карного розшуку Добровеличківського РВ УМВС України в області;

- пункт 3 наказу начальника УМВС в Кіровоградській області №1182 від 19 листопада 2014 року в частині, за яким підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності оперуповноважений в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майор міліції ОСОБА_4, але враховуючи, що ним поданий рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ, обмежитись цим;

- пункт 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24 грудня 2014 року в частині зменшення розміру грошової премії за грудень 2014 року на 10% від суми, яка буде нарахована, оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майору міліції ОСОБА_4

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про відмову у задоволені позову.

Зокрема просить переглянути судові рішення в частині задоволених позовних вимог про скасування пункту 3 наказу УМВС України в Кіровоградській області №1182 від 19 листопада 2014 року в частині, за яким підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності оперуповноважений в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майор міліції ОСОБА_4, але враховуючи, що ним поданий рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ, обмежитись цим;

- про скасування пункту 1 наказу УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24 грудня 2014 року «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та їх покарання» в частині зменшення розміру грошової премії за грудень 2014 року на 10% від суми, яка буде нарахована, оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майору міліції ОСОБА_4;

- про скасування абзацу 2 пункту 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №428 від 18 грудня 2014 року «Про відрядження співробітників УМВС для надання практичної допомоги» в частині відрядження для надання практичної та методичної допомоги з 12 грудня 2014 року до особливого розпорядження, майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в області - до сектору карного розшуку Добровеличківського районного відділу УМВС України в області;

- щодо невиконання позивачем обов'язку по отриманню посвідчення на відрядження, згідно пункту 6.5 наказу МВС України від 31 грудня 2001 року №1666 «Про затвердження Інструкції з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України»;

- щодо ухвали апеляційної інстанції про застосування частини 2 статті 22 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» при застосуванні до спірних правовідносин в частині, що стосується спірного наказу №428 про відрядження.

У свою чергу, позивач надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення, рішення судів без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII (далі - Закон України N 565-XII), Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Статут) та Постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (далі - Положення).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, скасував пункт 3 наказу УМВС України в Кіровоградській області №1182 від 19 листопада 2014 року в частині, за яким підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності оперуповноважений в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майор міліції ОСОБА_4, але враховуючи, що ним поданий рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ, обмежитись цим (т.1 а.с.106-108).

Колегія суддів погоджується з висновками судів в цій частині та зазначає, що проведення службового розслідування було здійснено з порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України №230 від 12 березня 2013 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року № 541/23073).

Так, до позивача не доводилися підстави призначення та проведення такого розслідування, від позивача не відбиралися письмові пояснення стосовно виявленого порушення, не повідомляли останнього та не ознайомили його з результатами розслідування.

Під час службового розслідування виявлено факт управління гр.ОСОБА_6 автомобілем із недійсним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також з можливими ознаками підробки номерів двигуна шасі чи кузова. Вказується, що позивач знав про користування зазначеним співробітником вказаним автомобілем, проте не спробував відмовити останнього від керування таким транспортним засобом, а тому й підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Судами вірно зазначено, що жодним нормативним актом, який регламентує діяльність позивача, не передбачено обов'язку перед тим, як їхати в якості пасажира, перевіряти у водія авто документи та звіряти номери двигуна та шасі із даними документів.

Крім того, матеріали службового розслідування не містять відомостей про доведеність вини особи, що керувала транспортним засобом, чи притягнення такої особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Статтею 12 Статуту, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, визначені види дисциплінарних стягнень. Проте, нормами цього Закону та положеннями Статуту не передбачено такого виду стягнення, який вказано відповідачем у п.3 наказу №1182 від 19 листопада 2014 року. До того, ж в цьому пункті наказу йдеться про поданий позивачем рапорт про переведення до іншого територіального органу внутрішніх справ, хоча відповідач не довів суду факту існування та подачі такого рапорту. Матеріали службового розслідування такого рапорту не містять і відповідачем суду для приєднання до матеріалів справи він не надавався.

Стосовно скасування пункту 1 наказу УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24 грудня 2014 року «Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС в області та їх покарання» в частині зменшення розміру грошової премії за грудень 2014 року на 10% від суми, яка буде нарахована, оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майору міліції ОСОБА_4

Відповідно до пункту 2.16.5 Наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31 грудня 2007 року №499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896, виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, керівник підрозділу органу внутрішніх справ має право як призначити та виплатити працівнику підрозділу органу внутрішніх справ премію, так і позбавити, зменшити її розмір, але при умові, коли останній, у відповідному періоді, допустив невиконання або неналежне виконання покладених на нього посадових обов'язків, що негативно вплинуло на загальні результати роботи органу внутрішніх справ й про це має бути виданий відповідний наказ з зазначенням конкретних підстав позбавлення або зменшення премії; позбавлення ж працівника органу внутрішніх справ премії або зменшення її розміру без видання відповідного наказу не допускається.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку законодавець чітко визначив посадову особу - керівника установи - до компетенції якої, належить вирішення питання преміювання.

Також, скасовуючи абзац 2 пункту 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №428 від 11 грудня 2014 року «Про відрядження співробітників УМВС для надання практичної допомоги» в частині відрядження для надання практичної та методичної допомоги з 12 грудня 2014 року до особливого розпорядження, майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в області - до сектору карного розшуку Добровеличківського районного відділу УМВС України в області, судами не прийнято до уваги, що в даному випадку, спірний наказ є реалізацією службових повноважень особи начальницького складу.

Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Таким чином, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

Накази повинні відповідати таким умовам: 1) виходити від начальника як провідника державної волі, а отже, відповідати чинному законодавству; 2) носити характер однозначного, обов'язкового до виконання веління і видаватись з дотриманням встановленої законом форми. Виконавець може висловити свої зауваження до виконання, але при залишенні наказу в силі він повинен його виконувати під загрозою юридичних санкцій.

Встановлені спеціальні вимоги, що висуваються до наказів в системі органів внутрішніх справ України, в тому числі вимога конкретності, яка полягає в чіткому, ясному формулюванні цілей та завдань, шляхів і засобів їх досягнення. Наказ повинен бути сформульований однозначно, щоб було зрозуміло - хто є виконавцем наказу, хто є його організатором, в які строки необхідно його виконати. Отже, чим конкретнішим є наказ, тим більші гарантії його успішного, чіткого та повного виконання. Крім того, встановлена вимога адресності, яка полягає в тому, що кожен наказ повинен бути призначеним чітко до одного чи кількох виконавців.

В даному випадку, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неявку до районного відділу міліції, а з оскаржуваного наказу про відрядження не вбачається, яким чином були порушені права позивача, що також спростовує висновки судів в цій частині.

Щодо вимог заявника касаційної скарги стосовно невиконання позивачем обов'язку по отриманню посвідчення на відрядження, згідно пункту 6.5 наказу МВС України від 31 грудня 2001 року №1666 «Про затвердження Інструкції з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України», спростовується поясненнями як ОСОБА_4, так і інших осіб. Оскільки наказом не вирішено питання про грошове забезпечення на час відрядження, та за наявності вказаних сімейних обставин, позивач не мав об'єктивної можливості вибути у відрядження.

Стосовно вимог заявника відносно ухвали апеляційної інстанції щодо застосування частини 2 статті 22 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» при застосуванні до спірних правовідносин в частині, що стосується спірного наказу №428 про відрядження.

Так, стаття 22 передбачає гарантії прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю. При цьому, частиною 2 зазначено, що забороняється використання спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, їх співробітників, матеріально-технічних засобів для виконання завдань, не віднесених законами України до компетенції цих спеціальних підрозділів.

В даному випадку апеляційним судом застосовано вище зазначену норму, на підтвердження висновку суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятого наказу №428 про відрядження позивача до сектору карного розшуку Добровеличківського РВУ МВС України в області.

Дійсно, вище зазначеною нормою не закріплені гарантії працівників УБОЗ, але закріплено гарантії прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю вразі використання спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, їх співробітників, матеріально-технічних засобів для виконання завдань, не віднесених законами України до компетенції цих спеціальних підрозділів.

Апеляційним судом була зроблена оцінка діям начальника УМВС України в Кіровоградській області під час прийняття спірного наказу з урахуванням того, що позивач обіймав посаду оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Кіровоградській області, метою відрядження було надання практичної допомоги, а місце відрядження - до сектору карного розшуку Добровеличківського РВУ МВС України в області.

Тому не можна вважати зауваження заявника на висновок апеляційного суду, з вище зазначених обставин, таким, що має бути прийнятий судом касаційної інстанції при прийнятті даного рішення по справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій вище зазначених обставин не встановили, а тому прийшли до передчасного висновку про скасування відповідних пунктів спірних наказів та наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів є помилковими в частині мотивів задоволених позовних вимог, зокрема в частині скасування абзацу 2 пункту 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №428 від 18 грудня 2014 року, пункту 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24 грудня 2014 року в частині зменшення розміру грошової премії за грудень 2014 року на 10%, то відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів підлягають скасуванню з ухвалення нового рішення.

В решті рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими і законними.

Керуючись статтями 222, 224, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про скасування:

абзацу 2 пункту 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №428 від 18 грудня 2014 року в частині відрядження для надання практичної та методичної допомоги з 12 грудня 2014 року до особливого розпорядження, майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в області - до сектору карного розшуку Добровеличківського РВ УМВС України в області;

пункту 1 наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області №1330 від 24 грудня 2014 року в частині зменшення розміру грошової премії за грудень 2014 року на 10% від суми, яка буде нарахована, оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу УБОЗ УМВС в області майору міліції ОСОБА_4

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

.

Судді: В.В.Швець

М.М.Олексієнко

Ю.Й.Рецебуринський