ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/68204/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Бериславської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - Бериславська РДЛВМ) до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про часткове визнання протиправною та скасування вимоги за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Бериславська РДЛВМ в Херсонському окружному адміністративному суді пред'явила позов до ДФІ в Херсонській області про часткове визнання протиправною та скасування вимоги.

З урахуванням уточнень до позовних вимог просила визнати протиправними та скасувати пункти 6, 10 вимоги ДФІ в Херсонській області від 02 липня 2014 року № 41-08/1162 "Про усунення порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності в Бериславській РДЛВМ за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2014 року".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 10 вимоги від 02 липня 2014 року № 41-08/1162 "Про усунення порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності в Бериславській РДЛВМ за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2014 року".

В частині визнання протиправним та скасування пункту 6 вимоги від 02 липня 2014 року № 41-08/1162 "Про усунення порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності в Бериславській РДЛВМ за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2014 року" відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФІ в Херсонській області подала касаційну скаргу.

В касаційні скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ДФІ в Херсонській області просить рішення судів скасувати.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФІ в Херсонській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Бериславської РДЛВМ за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2011 року, за результатами якої складено акт ревізії від 19 червня 2011 року № 41-27/37.

Актом ревізії встановлено, що позивач допустив порушення, а саме:

- частини сьомої статті 8, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.2 Положення про документальні забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 11 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04 жовтня 1995 року № 786, пунктів 1.2, 1.3 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом ДКУ від 25 травня 2010 року № 164, пунктів 1.2, 1.3 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 січня 2012 року № 44 в частині не відображення дебіторської заборгованості у сумі 11 463,73 грн. за спожиті комунальні послуги по Управлінню ветеринарної медицини та списання на видатки районної державної лікарні вказаної суми, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 11 463,73 грн.;

- порушення частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України, пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, щодо проведення лікарнею використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати лаборанта, який виконує роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходять грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні, на загальну суму

93 179,49 грн.

На підставі акту ревізії ДФІ в Херсонській області пред'явлено вимогу про усунення фінансових порушень, а саме:

- у пункті 6 зазначено щодо подальшого не допуску випадків оплати за спожиті комунальні послуги без фактичного їх отримання. Усунути в повному обсязі порушення щодо сплати лікарнею ветеринарної медицини за послуги електроенергії, за водопостачання в загальній сумі 11 463,73 грн., яким фактично користувалося Управління ветеринарної медицини;

- у пункті 10 зазначено про усунення порушення щодо правильності проведення витрат по загальному та спеціальному фонду кошторису, а саме видатки на виплату заробітної плати лаборанта, який виконує роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходять грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні проводити за рахунок спеціального фонду в загальній сумі 93 179,49 грн.

Не погодившись з вимогами відповідача, Бериславська РДЛВМ звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Бериславської РДЛВМ, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з того, що пункт 10 вимоги від 02 липня 2014 року № 41-08/1162 є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими правовими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Отже, органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що ДФІ в Херсонській області пред'явлені вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання виконати вимогу або позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за позовом Бериславської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про часткове визнання протиправною та скасування вимоги, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Бериславської районної державної лікарні ветеринарної медицини відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії учасникам судового розгляду, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.