ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/8648/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФ) в Путивльському районі Сумської області про визнання протиправними та скасування рішень і розпоряджень, за касаційною скаргою УПФ України в Путивльському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, у якому просила скасувати рішення УПФ України в Путивльському районі Сумської області від 7 червня 2013 року №№ 18, 19, 20 про застосування фінансових санкцій та розпорядження від 7 червня 2013 року № 6 щодо усунення виявлених в ході перевірки порушень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ України в Путивльському районі Сумської області від 7 червня 2013 року № 18 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фінансових санкцій у розмірі 7104 гривні. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 7 червня 2013 року № 19 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фінансових санкцій у розмірі 4188,51 гривень. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ України в Путивльському районі Сумської області від 7 червня 2013 року № 20 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 170 гривень. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій УПФ України в Путивльському районі Сумської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить змінити ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрована в УПФ України в Путивльському районі Сумської області як платник страхових внесків.

УПФ України в Путивльському районі Сумської області проведено планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 3 червня 2010 року по 1 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2013 року № 16.

Перевіркою встановлено заниження суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році, та необчислення сум страхових внесків у 2010 році. За результатами перевірки платникові донараховано суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються та утримуються страхові внески, за липень та серпень 2010 року в сумі 3552 гривні за кожний місяць. Також донараховано страхових внесків за липень та серпень 2010 року в сумі 1250,30 гривень за кожний місяць.

Крім того, перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу встановлено неподання відомостей, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) у 2010 році.

За результатами перевірки складено розпорядження від 7 червня 2013 року № 6 щодо усунення виявлених в ході перевірки порушень.

Рішеннями УПФ України в Путивльському районі Сумської області від 7 червня 2013 року №№ 18, 19, 20 до позивача застосовані штрафні санкції на підставі пунктів 3, 4, 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV в розмірах 7104 гривні, 4188,51 гривень та 170 гривень, відповідно.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані рішення не були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, внаслідок чого вони є протиправними та підлягають скасуванню.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV, яким визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктами 3-5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV було передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників, зокрема, такі фінансові санкції: за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу); за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми; за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З прийняттям і вступом у дію з 1 січня 2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) наведені вище норми матеріального права були виключені.

В той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таке правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що УПФ України в Путивльському районі Сумської області протиправно винесло рішення від 7 червня 2013 року № 20 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем цього рішення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 листопада 2012 року (справа 21-367а12) та від 4 червня 2013 року (справа № 21-170а13).

Разом з тим, заборгованість у зв'язку із заниженням суми заробітної плати (виплат, доходу) та необчисленням сум страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за період 2010 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пунктів 3, 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV. Відповідно до наведених вимог законодавства УПФ України в Путивльському районі Сумської області при формуванні рішень від 7 червня 2013 року №№ 18, 19 про застосування фінансових санкцій діяло правомірно.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність в УПФ України в Путивльському районі Сумської області повноважень щодо застосування після 1 січня 2011 року фінансових санкцій на підставі пунктів 3, 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині скасування рішень УПФ України в Путивльському районі Сумської області від 7 червня 2013 року №№ 18, 19 про застосування фінансових санкцій у розмірі 7104 гривні та 4188,51 гривень, відповідно, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень УПФ України в Путивльському районі Сумської області від 7 червня 2013 року №№ 18, 19 про застосування до позивача фінансових санкцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області від 7 червня 2013 року №№ 18, 19 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фінансових санкцій - скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову - відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.