ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/13342/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Управління)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013

у справі № 826/8241/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" (далі - Товариство)

до Митниці

та Управління

про скасування рішення, стягнення надмірно сплаченого податку.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство звернуло до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 08.11.2012 № 100190000/2012/313076/1 та повернути позивачеві надміру сплачені суми ПДВ у розмірі 34849,48 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що при оформленні імпортованого товару за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) від 08.11.2012 № 100190000/2012/340163 позивачем було подано митному органові усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом, тоді як Митницею не доведено обґрунтованості своїх сумнівів щодо задекларованої митної вартості товару як для витребування у Товариства додаткових документів, так і для застосування резервного методу при визначенні митної вартості імпортованої продукції.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційними скаргами Митниці та Управління, в яких вони просять скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог Митниця зазначає про виявлені розбіжності у представлених декларантом документах щодо дійсної митної вартості ввезених товарів, тоді як позивач відмовився надати додаткові документи для усунення сумнівів щодо обґрунтованості заявленої митної вартості.

Управління у поданій касаційній скарзі наголошує на порушенні судами процедури повернення надмірно сплачених коштів до бюджету, визначеної, зокрема, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за ВМД від 08.11.2012 № 100190000/2012/340163 Товариством було здійснено митне оформлення товару (натурального латексу марки LA Revultex), ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 18.06.2012 № 031-5/12, укладеним позивачем (покупець) та відкритим акціонерним товариством «Гермес-РТИ» (продавець, Російська Федерація).

Для проведення митного оформлення цієї продукції позивачем було подано Митниці такі документи: ВМД від 08.11.2012 № 100190000/2012/340163, зовнішньоекономічний контракт від 18.06.2012 № 031-5/12, додаткову угоду до нього від 05.10.2012 № 3, рахунок-фактуру від 01.11.2012 № 127, міжнародну товарно-транспортну накладну № 14654, коносамент від 08.10.2012 серії EGLV № 093200195921.

У процедурі митного контролю у відповідача виникли сумніви щодо дійсної ціни імпортованого товару, мотивовані тим, що у сертифікаті походження товару від 30.10.2012 № Н647150 відправником вказано Centrotrade Detschland GmbH (Німеччина), що не відповідало відомостям відносно відправника в інших представлених декларантом документах. Вважаючи, що наведена розбіжність може бути свідченням можливої зміни маршруту та умов поставки спірного товару та, як результат, зміни вартості його транспортування та фрахту, Митниця витребувала у позивача додаткові документи: договір з третіми особами щодо поставки товару; рахунки на здійснення платежів на користь третіх осіб, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартість характеристики товарів, виписку з бухгалтерської документації.

Відмова позивача надати зазначені документи для усунення сумнівів у достовірності поданих ним відомостей та відсутність у відповідача необхідних даних для застосування інших методів визначення митної вартості товару слугувала підставою для прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2012 № 100190000/2012/313076/1, згідно з яким, застосовуючи резервний метод, відповідач визначив вартість імпортованого товару на рівні 4400 дол. США за одиницю, що склало 88000 дол. США за загальний обсяг ввезеного товару (усупереч розрахованій позивачем ціні на рівні 66200 дол. США) та призвело до додаткової сплати Товариством 34849,48 грн. ПДВ при його розмитненні.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що наведені Митницею доводи на обґрунтування існування сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей щодо митної вартості товару не є обґрунтованими, позаяк не можуть вважатися свідченням недостовірності числових значень складових митної вартості товарів у поданій ВМД.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У справі, що розглядається, суди дійшли висновку, що розбіжності у відомостях про відправника товару у сертифікаті якості (в якому відправником вказано Centrotrade Detschland GmbH (Німеччина)) та у зовнішньоекономічному контракті (де вантажовідправником вказано Revertex Malaysia) не можуть розцінюватися як обґрунтований сумнів щодо правдивості числових значень витрат на фрахт та транспортування товару як складових митної вартості. Адже у даному разі умовою поставки товару позивачеві визначено CIF - Одесса Україна, що означає виконання поставки продавцем у момент, коли товар перейшов через поручні судна у порту відвантаження; витрати на транспортування та страхування товару покладаються на продавця. А відтак навіть у випадку зміни маршруту, умов транспортування товару у процесі його поставки додаткові витрати виникатимуть у продавця; самі по собі такі витрати не матимуть зміни ціни зовнішньоекономічного договору за відсутності окремих застережень відносно цього у договорі або додаткових угод про зміну ціни договору.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно зазначили про відсутність у даному разі підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування Митницею у декларанта додаткових документів та обрання іншого методу визначення митної вартості товару, ніж перший метод (за ціною договору).

У той же час суди передчасно задовольнили позовні вимоги Товариства в частині повернення позивачеві надміру сплаченої суми ПДВ у розмірі 34849,48 грн.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК поняттям «митні платежі», з-поміж іншого, охоплюється ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Згідно з пунктом 14.1.115 частини першої статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із частинами першою-четвертою статі 301 МК повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до БК та ПК. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1-43.5 статті 43 ПК помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За змістом пункту 2 Порядку № 618 повернення коштів цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 618 повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України платника - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентуються правилами цього Порядку.

В силу пунктів 2, 3 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення коштів.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

За Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для такого висновку. У разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань перевірки достовірності документів, що підтверджують визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант (суб'єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 618 та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) і з здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 (справа № 21-21а14), та в силу вимог статті 2442 КАС має бути врахована судами при постановленні судових рішень для забезпечення єдності судової практики.

Втім матеріали даної справи не містять доказів дотримання позивачем наведеної процедури (як-от заяви позивача про повернення надміру сплаченого ПДВ, висновку митного органу тощо).

Наведене виключає можливість задоволення позовних вимог щодо повернення Товариству заявленої суми ПДВ у даному судовому провадженні.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти та відмовити у відповідній частині позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі № 826/8241/13-а змінити в частині задоволення позовних вимог щодо повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Київгума" надміру сплаченої суми ПДВ у розмірі 34849,48 грн.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі № 826/8241/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько