ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/32822/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 826/14942/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохотелсістем" (далі - Товариство)

до Інспкеції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Медик В.О.,

відповідача - Гостила А.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0004802220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено з посиланням на недоведеність Інспекцією наявності ознак складу податкового правопорушення у діях платника під час відображення у податковому обліку податкових наслідків операцій зі спірними контрагентами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на фіктивність контрагентів платника та неподання останнім необхідних первинних документів на підтвердження сформованих даних податкового обліку за операціями зі спірними контрагентами, та наголошує на порушенні судами порядку стягнення судового збору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндходів у м. Києві від 26.03.2013 Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Галаінтер», товариством з обмеженою відповідальністю «Архігідробуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Біармсенс», товариством з обмеженою відповідальністю «Елктропромкомплекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий ринок», товариством з обмеженою відповідальністю «Камтекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Сапро-Бест», товариством з обмеженою відповідальністю «Боніт», товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплаза», товариством з обмеженою відповідальністю «Міксагро» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 29.08.2013 № 10/26-53-22-01-21-25283536.

За наслідками цієї перевірки Інспекцією було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 460 156 грн. за основним платежем та 230 078 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для цього нарахування став висновок податкового органу про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цими контрагентами, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за цими операціями.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на неподання платником під час перевірки первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання операцій з названими контрагентами, а також на установлені у рамках проведення оперативних заходів факти участі цих постачальників у фіктивній діяльності, яка полягала в оформленні штучного документообігу для сприяння іншим особам в одержанні недобросовісної податкової вигоди.

Досліджуючи наведені доводи податкового органу, суди попередніх інстанцій встановили, що у перевіреному періоді для провадження своєї діяльності у сфері надання готельно-ресторанних послуг Товариство придбавало у названих контрагентів товари (кондитерські вироби, предмети побутової хімії, канцелярські товари) та клінінгові послуги, послуги з хімчистки.

Відсутність у платника необхідних первинних документів по взаємовідносинам з цими постачальниками на час проведення перевірки зумовлена вилученням цих документів у позивача правоохоронними органами, що засвідчено протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 08.04.2013 (а.с.30, т.1); про це позивач повідомив Інспекцію листом від 21.08.2013 № 21-08/13.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зміст цієї норми виключає правильність висновку податкового органу про відсутність у платника необхідних первинних документів у разі їх вилучення правоохоронними органами.

Пунктом 85.9 статті 85 ПК передбачено, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Втім, як встановили суди, передбачені наведеними законодавчими положеннями заходи для одержання вилучених у платника оригіналів первинних документів Інспекцією не вчинялися; термін перевірки до отримання відповідних документів відповідачем не переносився.

Наведене виключає правомірність покладення на платника відповідальності за незабезпечення ним зберігання та подання на вимогу контролюючого органу первинних документів на підтвердження правильності сформованих даних податкового обліку.

Не можуть бути підтвердженням наявності у діях платника ознак податкового правопорушення і матеріали кримінальних проваджень, порушених відносно посадових осіб його контрагентів.

Адже, по-перше, відповідні обставини не є обов'язковими для адміністративного суду до часу їх закріплення належним процесуальним шляхом (у вироку суду). По-друге ж, у даному разі кримінальні провадження, матеріали яких покладено Інспекцією в основу висновку про фіктивність господарських операцій позивача зі спірними контрагентами, закрито у зв'язку з тим, що факти та обставини щодо підроблення документів, оформлення безтоварних операцій тощо не підтвердилися.

Будь-яких інших обставин щодо порушення платником правил оподаткування акт перевірки від 29.08.2013 № 10/26-53-22-01-21-25283536 не містить.

Слід зазначити, що в силу вимог пункту 86.1 статті 86 виявлені під час перевірки правопорушення викладаються в акті.

Детальне відображення в акті змісту виявленого порушення є обов'язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника. Факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

У даному разі обставини, викладені Інспекцією в акті перевірки, не підтверджують факту вчинення позивачем податкового правопорушення, тоді як адміністративний суд під час перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов'язків платника.

За таких обставин слід погодитися з правильністю висновків судів про незаконність оспорюваого податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість позовних вимог

У той же час, приймаючи рішення про задоволення позову та розподіл судових витрат у порядку статті 163 КАС, суд першої інстанції присудив з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Інспекції на користь Товариства понесені останнім витрати по сплаті судового збору в сумі 2 294 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Таким чином, у даному разі понесені судові витрати мають бути компенсовані позивачеві безпосередньо з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалені у справі судові рішення в частині розподілу судових витрат шляхом стягнення на користь Товариства «Мостобуд» відповідної суми судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 826/14942/13-а змінити, виклавши пункт 3 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013 у такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохотелсістем" судовий збір у сумі 2294 грн., сплачений за подання адміністративного позову».

3. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 826/14942/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак