ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/56496/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року

у справі № 826/137/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (далі - ТОВ «Будтехсервіс-Голосіїво»; позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001112207 від 16 липня 2013 року та № 0001122207 від 16 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будтехсервіс-Голосіїво» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 11/1-22-07-31352819 від 01 липня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001122207 від 16 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 115 000,00 грн. (115 000,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001112207 від 16 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242 337,00 грн. (161 558,00 грн. - основний платіж, 80 779,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним відображенням у податковому обліку списання додаткового обладнання для ліфтів на загальну суму в розмірі 500 000,00 грн. без надання письмових пояснень та калькуляцій щодо такого списання, а також підтверджуючих документів щодо транспортування, передачі для монтажу або продажу зазначеного обладнання.

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшла висновку про недотримання позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 ПК України з огляду на безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 161 558,00 грн. на підставі копій, а не оригіналів, податкових накладних № 241 від 28 грудня 2012 року, № 361 від 31 грудня 2012 року, № 366 від 31 грудня 2012 року, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Копі Системс».

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0001122207 від 16 липня 2013 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, позивачу на підставі укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерКомБуд» контрактів № 06-07-11 від 07 липня 2011 року, № 07-07-11 від 07 липня 2011 року та № 08-07-11 від 07 липня 2011 року поставлено ліфтове обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

В подальшому, ТОВ «Будтехсервіс-Голосіїво» укладено з Головним управлінням житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договори підряду № Г11-03 від 26 вересня 2011 року, № 173 від 27 жовтня 2011 року та № 190 від 01 листопада 2011 року на виконання робіт із заміни та модернізації ліфтів у житлових будинках.

З огляду на відсутність додаткового обладнання, необхідного для здійснення монтажу ліфтів, позивачем придбано таке обладнання в Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Обрій» та Приватного підприємства «Паритет-А», що засвідчується поданими товариством рахунками, видатковими та податковими накладними, та в подальшому змонтовано на відповідних об'єктах, обумовлених укладеними з Головним управлінням житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договорами підряду, підтвердженням чого є долучені позивачем до матеріалів справи акти передачі обладнання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про неправомірне відображення товариством у податковому обліку списання додаткового обладнання для ліфтів на загальну суму в розмірі 500 000,00 грн.

В той же час, скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0001112207 від 16 липня 2013 року, суди попередніх інстанцій не враховували вимоги пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, в порядку наведеної норми ПК України підставою для відповідальності платника є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент його перевірки.

Отже, якщо на момент здійснення податковим органом ревізії в платника відсутні оригінали податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматись до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

У разі виявлення (одержання) платником оригіналів податкових накладних після проведення податкової перевірки, він має право сформувати податковий кредит на підставі таких документів у наступному податковому періоді в межах строку, встановленого абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України.

А відтак, відсутність у позивача під час проведення податкової перевірки оригіналів податкових накладних № 241 від 28 грудня 2012 року, № 361 від 31 грудня 2012 року, № 366 від 31 грудня 2012 року обумовлює законність оспорюваного нарахування з податку на додану вартість.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року змінити в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001112207 від 16 липня 2013 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Шипуліна Т.М.