ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/63330/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Спільного підприємства "Українська Східна Рибна компанія" Товариство обмеженою відповідальністю (далі - СП "Українська Східна Рибна компанія" ТОВ) до Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України по Харківській області про скасування рішення та картки відмови, стягнення коштів за касаційною скаргою Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Харківська митниця) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року СП "Українська Східна Рибна компанія" ТОВ у Харківському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Харківської митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України по Харківській області про скасування рішення та картки відмови, стягнення коштів.

Просило:

- скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 06 червня 2013 року № 807010001 /2013/000019/1;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 червня 2013 року №807010001/2013/00021;

- стягнути з державного бюджету України на користь СП "Українська Східна Рибна компанія" ГОВ надмірно сплачені 12672,68 гри. податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, адміністративний позов СП "Українська Східна Рибна компанія" ТОВ задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці від 06 червня 2013 року №807010001/2013/000019/1 про коригування митної вартості товару.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 червня 2013 року №807010001 /2013/00021.

Стягнуто з Державного бюджету на користь СП "Українська Східна Рибна компанія" ТОВ 12 672,68 гри. надміру сплаченого податку на додану вартість.

Стягнуто з Державного бюджету на користь СП "Українська Східна Рибна компанія" ТОВ судовий збір у розмірі 161,14 гри.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська митниця подала касаційну скаргу. Вказуючи на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягають частковому задоволенню.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач при здійсненні зовнішньоекономічної імпортної операції за контрактом від 30 вересня 2010 року № 3009/10, укладеного з резидентом Естонії ЕESТІ ТRААLРUUGI UHISTU, подав відповідачеві митну декларацію №807010001/2013/806170 на товар - салака морожена, ціла з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, дата виготовлення травень 2013 року, визначивши митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару у сумі 0,6235 дол. США за 1 кг. (97176,02 грн.).

За результатами розгляду поданих документів відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/0021, рішення про коригування митної вартості товару від 06 червня 2013 року №807000001/2013/000019/1, яким скориговано митну вартість до 1,0300 дол. США за 1 кг., прийняття яких обумовлено не підтвердженням імпортером підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та наявність у розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на ідентичний товар.

Не погоджуючись з рішенням митниці, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із неправомірності рішення митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до етапі 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1 ) заявляти мигну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові виграти, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують мигну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до. так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за піною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договор) щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); т) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За частиною першою статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракт)) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Із системного аналізу вимог вказаних статей колегія суддів дійшла висновку, що у випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, які б їх спростовували. Доводи митниці повинні бути мотивовані тим, що: наявні розбіжності в наданих для митного оформлення документах; заявлені данні не піддаються обчисленню та не підтверджують ціну товару, тощо. Якщо подані документи не усунуть такі неточності, митниця має право відмовити в митному оформленні товару за першим методом та самостійно визначити митну вартість товару, використовуючи послідовно шість методів, передбачених МК України.

Відповідно до Картки відмови від 06 червня 2013 року з урахуванням положень частини другої статті 58 МК України позивачем до митного оформлення товарів подано такі документи: митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (CMR); книжку МДГІ; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця; рахунок-фактуру (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару; договір (контракт) про перевезення товару; ветеринарні свідоцтва Ф-1,

Ф-2 (ввезення товарів); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; сертифікат відповідності; декларацію виробника; підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування, підтверджений компетентним органом; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю; сертифікат про походження товару загальної форм; копію митної декларації країни відправлення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, які б впливали на ціну товару, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару.

Крім того, судами не взято до уваги посилання митниці на відмінності між рівнем заявленої позивачем митної вартості та вартістю товару на схожий (аналогічний) товар, яка міститься у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.

Так, зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є сама по собі підставою для відмови у визнанні задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена статтею 55 МК України і не викладена в статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) та в Угоді про застосування статті VII ГАТТ ( 1994 року).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості, допускається посилання на використання інформаційної системи ДМСУ тільки при визначенні митної вартості відповідно до статей 59, 60 та 64 МК України із зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань обсягу партії ідентичних, подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що в порушення зазначеного наказу не зроблено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.

Наведене свідчить, що нижчий рівень митної вартості імпортованого товару, в порівнянні з задекларованим раніше, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товар) за першим методом визначення його митної вартості.

Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1097/14364 (далі - Порядок повернення платникам податків коштів), цей Порядок визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, двадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу III вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою за відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року

№ 1095/14362 (далі - Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України).

Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не породжує для нього нрава на вимогу виплатити надміру сплачених платежів.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково задовольнив позов про стягнення на користь позивача надміру сплаченого податку на додану вартість, а суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його рішення без зміни. Тому, у цій частині позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Водночас є підстави для ухвалення у цій частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідні обставини встановлені правильно та повно, але до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Спільного підприємства "Українська Східна Рибна компанія" Товариство обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України по Харківській області про скасування рішення та картки відмови, стягнення коштів, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету на користь Спільного підприємства "Українська Східна Рибна компанія" Товариство обмеженою відповідальністю 12 672,68 грн. надміру сплаченого податку на додану вартість і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.