ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/1053/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року

у справі № 815/660/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод»

до Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання наказів та дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» (далі - ТОВ «Южний електротехнічний завод»; позивач) до Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ГУ Міндоходів в Одеській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними накази № 18 від 11 січня 2013 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» та № 46 від 17 січня 2013 року «Про внесення змін до наказу «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки». Визнано протиправними дії ГУ Міндоходів в Одеській області, вчинені на підставі наказів № 18 від 11 січня 2013 року та № 46 від 17 січня 2013 року. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області стягнути судові витрати в розмірі 34,41 грн. із Державного бюджету України на користь ТОВ «Южний електротехнічний завод» шляхом їх безспірного списання з рахунку ГУ Міндоходів в Одеській області.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ГУ Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що внаслідок отримання від ТОВ «Южний електротехнічний завод» листа № 98 від 26 листопада 2012 року, яким повідомлено про крадіжку документів товариства за період діяльності з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, з копією довідки Южненського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 74/7-ЖЄО від 28 листопада 2012 року, Державною податковою інспекцією у м. Южному Одеської області Державної податкової служби складено акт № 29/22-1007/35502152 від 04 грудня 2012 року про неможливість розпочати позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, а також надано товариству 90 календарних днів на відновлення втрачених документів, а саме - до 28 лютого 2013 року.

20 грудня 2012 року відповідачем скеровано на адресу ТОВ «Южний електротехнічний завод» лист № 34183/10/22-6005 про надання пояснень та документального підтвердження фінансово-господарської діяльності за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, а також попереджено про проведення позапланової виїзної перевірки в порядку підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у разі ненадання позивачем відповідних пояснень та документів.

На зазначений запит товариством листом № 9/01/13 від 09 січня 2013 року надано вмотивовану відповідь щодо неможливості його задоволення внаслідок втрати запитуваних документів та надання йому ДПІ у м. Южному Одеської області ДПС 90 календарних днів для їх відновлення.

Незважаючи на наведені обставини, ГУ Міндоходів в Одеській області видано наказ № 18 від 11 січня 2013 року та направлення № 3/22-60 від 11 січня 2013 року, на підставі яких здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року. Наказом № 46 від 17 січня 2013 року термін проведення перевірки продовжено на два робочі дні.

Визнаючи протиправними оспорювані накази та дії податкового органу, вчинені на їх підставі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З огляду на викладене, судові інстанції дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для проведення перевірки товариства в межах строку, наданого йому для відновлення втрачених документів.

Однак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, не врахував, що за правилами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції; далі - БК України) безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції; далі - Порядок).

Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання казначейством та його територіальними управліннями рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (пункт 2 Порядку).

Абзацом 3 пункту 26 Порядку передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Враховуючи те, що за правилами БК України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України, рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в частині стягнення судових витрат з видатків державного бюджету шляхом їх безспірного списання з рахунку ГУ Міндоходів в Одеській області не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року змінити, виклавши абзац п'ятий її резолютивної частини в такій редакції:

«Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,41 грн.»

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.