ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/53292/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Еверласт" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування збитків за касаційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Південна митниця) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ТОВ "Еверласт" в Одеському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Еверласт" зазначив, що в жовтні 2012 року воно звернулося до структурного підрозділу Південної митниці - Відділу митного оформлення м/п "Одеса-вантажний" щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару, митна вартість якого була визначена за першим методом (піною контракту), на під твердження чого одночасно з митною декларацією надано документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу (далі - МК) України. На запит митного органу про надання додаткових документів, позивачем надано їх в повному обсязі в передбачені законодавством строки. Однак, митниця, не надавши належної правової оцінки витребуваним у товариства документам, безпідставно відмовила у митному оформленні товару, видала картку відмови у прийнятті митної декларації та додатково, за власним рішенням, визначила митну вартість товарів за шостим (резервним) методом згідно рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати незаконною бездіяльність Південної митниці щодо не оформлення згідно з митною декларацією від 08 жовтня 2012 року №5000.50000.2012.025893 належного позивачу товару, а саме: колісних дисків розміром 22,5411,75, код УКТЗЕД 87087099.90, в кількості 480 шт.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Південної митниці м/п "Одеса-вантажний" про коригування ціни митної вартості товарів від 12 жовтня 2012 року №500050000/2012/511160/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2012 року №500050000/2012/01086;

- зобов'язати Південну митницю здійснити митне оформлення належного товариству товару згідно митної декларації від 08 жовтня 2012 року №5000.50000.2012.025893;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ "Еверласт" суму надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість в розмірі 85 339,55 гри., а також суму збитків в розмірі 10 721,60 гри.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Південної митниці м/п "Одеса-вантажний" про коригування ціни митної вартості товарів від 12 жовтня 2012 року №500050000/2012/511160/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2012 року №500050000/2012/01086.

Зобов'язано Південну митницю здійснити митне оформлення належного товариству товару згідно митної декларації від 08 жовтня 2012 року №5000.50000.2012.025893.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ "Еверласт" суму надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість в розмірі 85 339,55 гри., а також суму збитків в розмірі 10721,60 гри.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року апеляційні скарги Південної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишено без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року змінено, виключено з її мотивувальної частини посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі подали касаційні скарги, в яких вказали на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Еверласт" у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 04 липня 2012 року між позивачем та фірмою "Shandong Landstar Import and Export Co. Ltd" (Китай) укладено контракт № ST120704, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити у власність ТОВ "Еверласт" товар в асортименті, кількості та цінами визначеними Специфікацією, яка згідно з пунктом 1.1 контракту є його невід'ємною частиною.

Специфікацією від 04 липня 2012 року № 1 затверджений до поставки товар - колісні диски, розмір 22,5x1 1,75 код УКТЗЕД 87087099.90 в кількості 480 шт. за ціною 2 1600 дол. США.

ТОВ "Еверласт'' подано до Південної митниці митну декларацію від 08 жовтня 2012 року №500050000.2012.025893 щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України товару, митна вартість якого була визначена за першим методом - ціною контракту. На підтвердження заявленого методу одночасно з митною декларацією надані документи, передбачені статтею 53 МК України, зокрема, зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс), калькуляція виробника товару, копія митної декларації країни відправлення, висновок Одеської регіональної торгово-промислової палати від 05 жовтня 2012 року № СИО-с № 001489, який підтверджував, що ціна товару, визначена за першим (основним) методом - ціною контракту, не є заниженою, а такою, що відповідає ринковій на даний вид товарів.

На підтвердження ціни товару Південною митницею витребувано у позивача додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, копію вантажної митної декларації країни відправлення з перекладом, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

12 жовтня 2012 року митним органом прийнято рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару №500050000/2012/5111560/2, в якому зазначено про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації, а також, що на етапі контролю митної вартості встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже закінчено, є більшим, аніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом. У зв'язку з цим, в митному оформленні було відмовлено шляхом складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2012 року №500050000/2012/01086. При цьому, відповідачем визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом.

23 листопада 2012 року товар було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та за забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України за митною декларацією від 23 листопада 2012 року №500050000/2012/030263.

Не погоджуючись з рішенням митниці, позивач звернувся до суду з позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із неправомірності оскаржуваних рішення та карток відмови.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документ и, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на ми тну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодекс) , виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про мишу вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За частиною першою статті 58 Кодексу метод визначення ми тної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціпи відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціпу товарів.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових мігшої вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, у випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, які б їх спростовували. Доводи митниці повинні бути мотивовані тим, що: наявні розбіжності в наданих для митного оформлення документах; заявлені данні не піддаються обчисленню та не підтверджують ціну товару, тощо. Якщо подані документи не усунуть такі неточності, митниця має право відмовити в митному оформленні товару за першим методом та самостійно визначити митну вартість товару, використовуючи послідовно шість методів, передбачених МК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, які б впливали на можливість визначення ціни товару, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціпу товару.

Крім того, судами не взято до уваги посилання митниці на відмінності між рівнем заявленої позивачем митної вартості та вартістю товару на схожий (аналогічний) товар, яка міститься у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.

Так, зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є сама по собі підставою для відмови у визнанні задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена статтею 55 МК України і не викладена в статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) та в Угоді про застосування статті VII ГАТТ ( 1994 року).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості, допускається посилання на використання інформаційної системи ДМСУ тільки при визначенні митної вартості відповідно до статей 59, 60 та 64 МК України із зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань обсягу партії ідентичних, подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що в порушення зазначеного наказу не зроблено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.

Наведене свідчить, то нижчий рівень митної вартості імпортованого товару, в порівнянні з задекларованим раніше, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки викладені в оскаржуваному рішенні митниці сумніви щодо правильності зазначених позивачем відомостей є необґрунтованими, то вимоги про витребування у позивача додаткових документів і відмова у митному оформленні через їх ненадання є безпідставними.

Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, ще) обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року,

№ 1097/14364 (далі - Порядок повернення платникам податків коштів), цей Порядок визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, двадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контролі, за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби. Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року

№ 1095/14362 (далі - Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства У країни).

Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не породжує для нього права на вимогу виплатити надміру сплачених платежів.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково задовольнив позов про стягнення на користь позивача надміру сплаченого податку на додану вартість, а суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його рішення без зміни. Тому, у цій частині позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Водночас є підстави для ухвалення у цій частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідні обставини встановлені правильно та повно, але до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права.

Також колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій у частині щодо стягнення збитків, заподіяних внаслідок прийняття відповідачем неправомірних рішення та карток відмови, оскільки така позиція ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції мас право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування збитків, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" суми надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість в розмірі 85 339,55 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.