ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/34544/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Чалого С.Я.

за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.

за участю: третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, про зобов'язання вчинити певні дії

встановила:

Інспекція звернулась з позовом про зобов'язання відповідача виконати вимоги ДФІ у Вінницькій області, викладені у листі від 27Л 1.2013 року № 02-07-28-14/8564, а саме: пред'явити цивільні позови до колишніх працівників підприємства, зокрема директора ОСОБА_6, головного агронома ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_2 щодо відшкодування збитків, нанесених їх протиправними діями, на загальну суму 317 611,46 грн. та пред'явити цивільний позов до колишнього директора підприємства ОСОБА_7, діями якого нанесено збитки (шкоду) підприємству на загальну суму 3229,10 грн.

В обґрунтування позову вказала на те, що відповідач не забезпечив виконання обов'язкової вимоги Інспекції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" виконати законні вимоги Інспекції, викладені у п. 2 та 4 листа-вимоги від 27.11.2013 року №02-07-28-14/8564, а саме: забезпечити відшкодування Підприємству (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи) винними особами збитків внаслідок недоотримання фінансових ресурсів від реалізації пшениці на загальну суму 317 611,46 грн.; забезпечити відшкодування Підприємству (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи) винними особами збитків (шкоди) внаслідок прийняття на роботу працівників понад затверджений штатний розпис в сумі 3229,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 липня 2012 року по 09 жовтня 2013 року, за результатами якої було складено акт ревізії від 14 листопада 2013 року 07-13/38.

На підставі акту ревізії позивачем складено та надіслано відповідачу вимогу щодо усунення виявлених порушень від 27 листопада 2013 року № 02-07-28-14/8564, відповідно до змісту якої підприємство зобов'язано пред'явити цивільні позови до колишніх працівників підприємства, зокрема директора ОСОБА_6, головного агронома ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_2 щодо відшкодування збитків, нанесених їх протиправними діями, на загальну суму 317 611,46 грн. та пред'явити цивільний позов до колишнього директора підприємства ОСОБА_7, діями якого нанесено збитки (шкоду) підприємству на загальну суму 3229,10 грн.

За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до 4,3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 N 1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У зв'язку з цим, Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі 21-63а14 дійшов висновку, що виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

постановила:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року скасувати.

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є. Донець

С.Я. Чалий