ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/6209/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Мороза В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 08 липня 2015 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді про перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровоград від 08 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо відмови позивачу у поновленні виплати раніше призначеної пенсії протиправною. Визнано протиправним рішення №165808 від 10.06.2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_4 Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та прийняти рішення про поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30 березня 2015 року. Позовні вимоги в частині з 07.10.2009 року по 29.03.2015 рік - залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від26 серпня 2015 року позовні вимоги з 07 жовтня 2009 року по 29 вересня 2015 року залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, постанову суду першої інстанції змінено, а саме виключено з резолютивної частини постанови абзац шостий щодо залишення позовних вимог без розгляду. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, ОСОБА_4 звернулась до суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та вірно враховано судами, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України і має право на одержання пенсії, яка призначена на підставах та у порядку, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В 2001 році позивач виїхала на постійне проживання до Ізраїлю, до виїзду проживала у місті Кіровограді. Встановлено, що за час проживання позивача за межами України, пенсія їй не виплачувалась. Рішенням управління Пенсійного фонду України за №608/Р-8/30 від 21.04.2015 року та за № 165808 від 10.06.2015 року відмовлено позивачу в поновленні виплати пенсії. Позивач вважає вказане рішення протиправним, таким, що грубо порушує його права.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги вказали, що позивач має право на поновлення виплати пенсії, однак лише в межах 6-місячного строку визначено Кодексом, а отже за період з 07.10.2009 року по 29.03.2015 рік позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49, другим реченням статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

В пункті 3.3 рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 8 КАС України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись іншими судами України, у постанові від 06 жовтня 2015 року (справа № 308/108814-а) висловив правову позицію, згідно з якою з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІУ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії позивачу з 07 жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 08 липня 2015 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо відмови позивачу у поновленні виплати раніше призначеної пенсії протиправною. Визнати протиправним рішення №165808 від 10.06.2015 року управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_4

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та прийняти рішення про поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07 жовтня 2009 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: