ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/45936/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року

у справі № 2а-0770/608/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лего-Буд»

до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лего-Буд» (далі - ТОВ «Лего-Буд»; позивач) до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Берегівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000322230 від 29 грудня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лего-Буд» понесені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лего-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 листопада 2010 року, за результатами якої складено акт № 182-23/010/34231559/40 від 21 грудня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення № 0000322230 від 29 грудня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 433 294,94 грн.

Перевіркою встановлено недотримання товариством вимог статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням 180-денного терміну надходження виручки в розмірі 208 540,03 Євро за експортним договором № 1 від 28 січня 2010 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена лінія» (Російська Федерація).

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у розглядуваному випадку підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку, передбаченого статтею 1 Закону № 185/94-ВР, після прийняття Господарським судом Закарпатської області до розгляду позовної заяви ТОВ «Лего-Буд» про стягнення з нерезидента заборгованості за поставлений товар за експортним договором № 1 від 28 січня 2010 року. При цьому суди зазначили, що підставою для зупинення строку, передбаченого статтею 1 Закону № 185/94-ВР, є сам факт звернення суб'єкта господарювання до суду безвідносно до розміру суми стягнення.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строку, передбаченого статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.

В той же час, за правилами частини 2 статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строк, передбачений статтею 1 цього Закону, зупиняються і пеня за його порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строку, передбаченого статтею 1 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частина 4 статті 4 Закону № 185/94-ВР).

Таким чином, умовою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності у вигляді пені в порядку наведених приписів Закону № 185/94-ВР є факт прийняття до розгляду судом позову резидента про стягнення з нерезидента відповідної суми заборгованості та подальше ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Як з'ясовано судами, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22 вересня 2010 року відкрито провадження у справі № 17/89 за позовом ТОВ «Лего-Буд» до ТОВ «Зелена лінія» (Російська Федерація) про стягнення заборгованості в розмірі 23 504,90 Євро за поставлений товар за експортним договором № 1 від 28 січня 2010 року.

В подальшому, товариством уточнено позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та зменшено ціну позову до 13 204,90 Євро.

Будь-яких доказів на підтвердження звернення ТОВ «Лего-Буд» до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Зелена лінія» (Російська Федерація) заборгованості в розмірі 208 540,03 Євро за поставлений товар за експортним договором № 1 від 28 січня 2010 року або ж збільшення розміру позовних вимог у справі № 17/89 до відповідної суми товариством не представлено, в той час, як за правилами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин відсутні підстави для зупинення нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 208 540,03 Євро та, відповідно, - для висновку про протиправність оспорюваного акту індивідуальної дії.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Шипуліна Т.М.